Неврологиня Ольга Топоркова розповіла про основні аспекти гіперактивності, яку ще називають синдромом дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ).
Теорії, що пояснюють причини гіперактивності
Існує декілька теорій, які намагаються пояснити виникнення та механізми розвитку СДУГ і кожна з них пропонує власний погляд на природу цього явища.
Нейромедіаторна теорія
Одна з провідних теорій виникнення гіперактивності полягає в дисбалансі деяких нейромедіаторів — речовин, які передають сигнали у мозок. Серед основних нейромедіаторів, відповідальних за контроль рухової та емоційної активності, виділяються адреналін, норадреналін та дофамін. Їхній дисбаланс може порушити центри контролю поведінки та уваги, що призводить до надмірної активності, імпульсивності та проблем з концентрацією у дітей.
Неврологиня також відзначила, що порушення у формуванні певних структур головного мозку можуть сприяти розвитку СДУГ. Це може стосуватися затримок розвитку чи недостатньої зрілості ділянок мозку, відповідальних за самоконтроль та здатність до зосередження.
Генетична теорія
Ще одна важлива теорія пов’язана з генетикою. Деякі зміни у спадковому матеріалі можуть сприяти розвитку СДУГ. Втім, варто зазначити, що генетичний фактор сам по собі не завжди призводить до гіперактивності. Для того, щоб розвинувся СДУГ, має бути сукупність несприятливих внутрішніх і зовнішніх чинників, які взаємодіють із генетичною схильністю дитини.
Патологія вагітності, пологів та післяпологового періоду
Іноді гіперактивність у дітей може бути пов’язана з певними проблемами, що виникають ще до їхнього народження чи під час пологів. Фактори, що можуть негативно вплинути на нервову систему дитини, включають аномалії вагітності, низьку вагу при народженні, вік батьків, паління матері під час вагітності, а також стресові ситуації та захворювання майбутньої матері.
Такі обставини можуть призвести до певної незрілості нервової системи, яка проявляється у підвищеному психомоторному неспокої та імпульсивній поведінці у дітей.
Виховання та атмосфера в родині
Лікарка відзначає важливу роль, яку відіграє мікроклімат у родині в процесі формування поведінки дитини. Діти, які ростуть у доброзичливій атмосфері, оточені увагою та розумінням, часто мають менше поведінкових проблем, ніж діти, які відчувають стрес або недостачу емоційного зв’язку з батьками.
Насправді психологічна підтримка у сім'ї та позитивний мікроклімат здатні частково компенсувати генетичну схильність або наслідки перинатальної патології. Якщо батьки створюють комфортну атмосферу, сповнену підтримки та розуміння, це значно полегшує контроль над гіперактивністю.
Методи контролю
Гіперактивність у дітей — це не просто підвищена активність, а часто результат взаємодії біологічних, генетичних і соціальних чинників. Розуміння цих причин дозволить батькам вчасно підтримати дитину та створити сприятливі умови для її розвитку.
tsn.ua
Хочешь узнать больше - читай отзывы
4.0