Як навчити школяра керувати емоціями під час війни: поради фахівчині

75 відсотків українських школярів мають симптоми травмованої війною психіки. Про це свідчить опитування батьків, влаштоване аналітичною компанією Gradus Research. Найпоширеніший симптом – "емоційні гойдалки", коли протягом дня настрій дитини коливається від гарного до поганого й навпаки.

"Впоратися з надмірними емоціями часом буває важко навіть дорослим. Про дітей годі й казати: будь-яке переживання може здаватися їм катастрофою. Повітряна тривога, яка пролунала посеред уроку, погана оцінка за домашнє завдання – все це розхитує дитячу психіку і спричиняє ті самі "емоційні гойдалки", – каже Тетяна Серебрянська. – І хоча батькам такі дитячі переживання можуть здаватися дрібницею, насправді це не так. Емоційний стан дитини під час війни – це перше, на що потрібно звертати увагу".

Не варіант

Реагувати на дитячі емоції можна по-різному. Найпростіше – ігнорувати щоденні перепади настрою. Вдавати, ніби нічого не відбувається, сподіваючись, що з часом емоційні вибрики припиняться. Подібна стратегія спрацьовує дуже рідко. Більш вірогідний варіант розвитку подій – сильні емоції почнуть викликати у дитини паніку.

Ще одна популярна серед батьків стратегія – спроба переключити увагу дитини з негативу на позитив. Дитина плаче, бо почула звук вибуху, а батьки вдають, ніби нічого не сталося, обіцяють їй подарунки, кажуть приємні речі, намагаючись знизити рівень стресу. Так, швидке перемикання з негативу на позитив може відбутися, але не дивуйтеся, коли наступного разу у стресовій ситуації дитина чекатиме на винагороду.

"Будь-яку ситуацію можна пояснити відповідно до віку дитини, – стверджує психологиня. – Особливо шкідливо приховувати інформацію від підлітків. Вони чудово розуміють, що існує загроза, про яку їм не кажуть, тому переживають ще більше. Тож якщо школяр запитує вас про причину вибуху під час повітряної тривоги, не треба брехати – поясніть, що це працює ППО, але ви перебуваєте в безпечному місці, де вам нічого не загрожує. Найгірший варіант, який можуть обрати батьки – піддатися власним емоціям та почати кричати на дитину: "Чого ти репетуєш? Не можеш розв’язати задачу? То ще раз подивися відеоурок! (якщо йдеться про дистанційну освіту), "Не вибішуй мене, я зайнятий!" Дитина має знати, батьки – це гарантована підтримка в будь-якій ситуації".

Методика сорегуляції

Перший крок до приборкання надмірних емоцій – спроба відчути переживання дитини та допомогти їй з ними впоратися. Тож коли до вас звертається занепокоєна дитина, спокійним і беземоційним голосом запитайте: "Що тебе засмутило?" Дайте дитині зрозуміти, що ви налаштовані її вислухати та допомогти. Завжди точно називайте емоцію, яка переповнює дитину: ти злишся, тебе щось непокоїть, ти розгублений… Заспокоїти дитячу нервову систему допоможуть дотики та обійми.

"Завдяки сорегуляції – саме так називається процес заспокоєння дитини батьками – вона вчиться опановувати свої емоції, – розповідає Тетяна Серебрянська. – Практикуючи цю методику, можна навчити дитину саморегуляції. Тобто дитина буде керувати своїми емоціями, коли поруч немає дорослих, наприклад, у школі. Загалом навички поведінки у стресових ситуаціях формує саме родина. Діти дивляться, як дорослі реагують на сирену, що кажуть у разі невдачі. А потім видають точнісінько таку саму реакцію на свої помилки. Ідеальний варіант навчити дитину керувати емоціями – контролювати свою поведінку в їхній присутності. Особливо у стресових ситуаціях".

Ще один корисний метод – розбір різноманітних ситуацій. Запитайте дитину, як вона поводитиметься за тих чи інших обставин, наприклад, під час повітряної тривоги. Поясніть, як діяти правильно, щоб уникнути небезпеки. Розкажіть, як реагувати на критику вчителя. Ці знання не дадуть дитині скотитися в емоційну прірву в майбутньому.

Факт

Психологи запевняють, що діти легше, ніж дорослі, переживають викликаний війною посттравматичний стресовий розлад – порушення психічного стану, яке може з'явитися після травматичної події. Це пояснюється тим, що вони  відкритіші та можуть щиро виявляти свої емоції. Дорослі ж навпаки – завжди намагаються контролювати свої емоції, тому наслідки ПТСР для них більш руйнівні.

Корисні поради

Підручника під назвою "Як бути батьками під час війни" не існує, але психологи дають кілька дієвих порад, які допоможуть пережити цей період із мінімальними втратами для ментального здоров’я дитини. Передусім не піддавайтеся бажанню покарати дитину, якщо вона нервує вас своєю поведінкою. Крик, заборони та інші дисциплінарні методи виховання не зупинять "емоційні гойдалки", а ще більше їх розгойдають. До того ж дитина зробить неправильний висновок: висловлювати емоції – це погано. За це карають. Наприклад, учні, які бояться повідомляти батькам про погані оцінки, приховують свої емоції, збільшуючи рівень стресу.

"Дитина не повинна боятися говорити про речі, які її хвилюють, – розповідає Тетяна Серебрянська. – Батьки мають пояснити учневі, що в навчанні не існує ситуацій, які не мають вирішення. Це стосується і дистанційного навчання, де дитина самостійно створює свій робочий графік і у своєму ритмі опрацьовує матеріал. Якщо учень не впорався із завданням, це не означає, що він гірший за інших. Просто йому потрібно більше часу для засвоєння знань. Взагалі, раджу батькам частіше хвалити дитину, оскільки це дає їй упевненість у власних силах і робить стійкою до негативних емоцій. Але хваліть дитину щиро. Діти чудово відчувають фальш".

tsn.ua