Атопічний дерматит (АтД) — це захворювання, яке виникає в будь-якому віці, хоча, безумовно, найчастіше трапляється в немовлят і дітей. За оцінками ВОЗ на атопічний дерматит страждають близько 20% дітей та від 1% до 3% дорослих. Це захворювання вважається однією з найсерйозніших дерматологічних та алергічних проблем у сучасному світі.
Про симптоми, небезпеку та лікування утопічного дерматиту у дітей та дорослих ми поговорили з лікаркою сімейної медицини Кристиною Шевченко.
Що таке атопічний дерматит
Атопічний дерматит (АтД або атопічна екзема) — надзвичайно поширене хронічне запальне неінфекційне захворювання шкіри. Головні супутні симптоми — сильний свербіж і почервоніння шкіри, а також періоди ремісій і сильних рецидивів. Хоча АтД може виникнути в будь-якому віці, зазвичай захворювання починається в дитинстві, тяжкість якого змінюється з роками.
У дерматологічній практиці виділяють три форми атопічного дерматиту:
Атопічний дерматит набагато частіше трапляється в дітей, батьки яких також страждали або досі борються з цим захворюванням. Слід мати на увазі, що такий вид екземи часто співіснує з іншими видами атопії, такими як бронхіальна астма, харчова алергія або алергічний риніт.
Причини атопічного дерматиту та чинники його розвитку
Загалом безпосередньою причиною ураження шкіри за АтД є аномальна імунна відповідь організму на різні обставини (зокрема на компоненти харчування, інгаляційні алергени та інші елементи), що проявляється у вигляді симптомів захворювання — червоних ділянок сухої шкіри, які лущаться. Непрямі причини атопічного дерматиту в дорослих і дітей багатофакторні, і серед цих чинників можна виділити такі:
Крім того, було запропоновано ще дві гіпотези для пояснення запальних уражень у разі атопічного дерматиту. Перша гіпотеза стосується дисбалансу адаптивної імунної системи; друга гіпотеза стосується дефектного шкірного бар'єру. Теорія імунологічного фактора стверджує, що атопічний дерматит виникає внаслідок дисбалансу Т-клітин, особливо Т-хелперних клітин типів 1, 2, 17 і 22, а також регуляторних Т-клітин. Друга теорія —дефектів шкірного бар'єру — виникла нещодавно і заснована на мутації в гені філаггрину. Цей ген кодує структурні білки в роговому і зернистому шарах шкіри, які допомагають зв'язувати кератиноцити разом. За дефектів генів виробляється менше філаггрину, що призводить до дисфункції шкірного бар'єру та трансепідермальної втрати води, що й спричиняє екзему.
У перебігу хвороби велике значення має емоційний стрес, який сам собою не є безпосередньою причиною симптомів, але через вплив на нервову систему може стати пусковим фактором розвитку дерматиту.
Симптоми атопічного дерматиту в дітей і дорослих — як їх розпізнати
Перші симптоми зазвичай з'являються у віці близько 3 місяців, і їхня характерна локалізація — обличчя, вуха та шкіра голови. Ураження червоні та лущаться, супроводжуються свербінням, що часто заважає дитині заснути. У період від 2 до 12 років зміни на поверхні шкіри починають проявлятися симетрично на характерних ділянках тіла, зокрема в колінних і ліктьових ямках, а також на тильному боці кистей і стоп. Шкірні висипання залишаються на шиї, обличчі (частіше навколо рота й очей, можуть супроводжуватися кон'юнктивітом), можуть вкривати й волосисту частину голови. Також варто зазначити, що самі шкірні зміни можуть набувати різного вигляду — від великих червоних плям до ділянок із дрібними пустулами та пухирями.
Загальною ознакою всіх фаз захворювання є стійкий свербіж шкіри. Інші основні симптоми атопічного дерматиту в дорослих: почервоніння і сухість шкіри, її лущення і схильність до рецидивних бактеріальних інфекцій. У 100% випадків АтД поєднується з ліхенізацією (потовщенням) епідермісу. Вогнища ураження найчастіше розташовуються на ліктях і колінах, на обличчі та шиї, але можуть охоплювати все тіло.
Способи корекції та лікування атопічного дерматиту
Лікування атопічного дерматиту — тривалий і складний процес, тут застосовуються як фармакологічні, так і немедикаментозні методи.
Основу терапії атопічного дерматиту становить догляд спеціальними засобами, які називаються емолентами. Це засоби на жировій основі, завданням яких є відновлення ліпідного шару шкіри та підтримання нормального епідермального бар'єру.
Під час догляду за атопічною шкірою потрібно уникати косметики, що містить подразнювальні речовини, ароматизатори та консерванти. У разі супутньої харчової алергії необхідно дотримуватися відповідної елімінаційної дієти. Варто спостерігати за своїм організмом і уникати чинників, що посилюють шкірні зміни (алергія, стрес, ГРЗ, ГРВІ).
Додатково до описаного вище рекомендується фототерапія з використанням ультрафіолетового випромінювання. Така терапія полягає у впливі поверхні шкіри, ураженої патологічним процесом, спеціально підібраним пучком світла. Фототерапія, особливо в поєднанні з медикаментозними препаратами, зменшує свербіж і запальні реакції на шкірі. Однак цей метод не застосовується для дітей віком до 12 років.
Що стосується застосування лікарських засобів, то протягом багатьох років основою фармакологічного лікування АтД були глюкокортикостероїдні препарати місцевого призначення — емульсії, креми, мазі.
Ще однією місцевою терапією за атопічного дерматиту є використання мазей, так званих інгібіторів кальциневрину, де основна дієва речовина такролімус і пімекролімус. Основною перевагою є відсутність побічних ефектів, характерних для стероїдної терапії та можливість профілактичного застосування.
Якщо у пацієнта відзначається відсутність задовільної відповіді на місцеву терапію АтД, може бути призначено застосування препаратів системної дії, тобто таблеток або капсул для прийманнія всередину. Першою лінією такої терапії є пероральні глюкокортикоїди, які призначають коротким курсом. Іншою групою системних препаратів є так звані імунодепресанти, що пригнічують надмірну активність імунної системи.
І все ж хочеться ще раз нагадати, що основою боротьби з атопічним дерматитом є дбайлива гігієна та щоденний, а головне правильний догляд за шкірою, який зможе підібрати лікар-дерматолог. Пам'ятайте, що тут важлива регулярність і послідовність. Важливо підтримувати належний режим догляду за шкірою не тільки в моменти загострення, а й у періоди повної ремісії.
4.9