ТСН.ua продовжує серію публікацій про важливість психічного здоров'я.
Про те, що чому не варто відкладати життя на потім під час війни, розповіла Лариса Засєкіна, докторка психологічних наук, професорка Волинського національного університету імені Лесі Українки, директорка Українського центру психотравми.
Потрібно пам’ятати, що не завжди переживання травматичних подій призводить до посттравматичного стресового розладу. Природне подолання травматичного досвіду без виникнення проблем із психічним здоров’ям залежить від трьох факторів: глибини травми, соціальної підтримки та особистісних ресурсів людини.
Глибину травми ми не можемо змінити, вона виникає об’єктивно, і не піддається нашому контролю. А от останні два фактори залежать від нас, і тому саме цим факторам слід приділити найбільшої уваги.
Соціальне оточення – це наша близька родина й громада. В Україні ми не звикли покладатися на підтримку спільноти, до якої належимо. Тоді як в інших країнах, у яких люди переживають тривалий травматичний стрес, спільнота (професійна, релігійна, спортивна, місцева) здійснює важливу психосоціальну підтримку, яка має значний зцілювальний ефект для людини після травматичної події.
Особистісні ресурси – це теж сфера, яку ми можемо постійно здобрювати. Це наша здатність до відновлювання, яка ґрунтується на життєвих смислах, вмінні радіти усім проявам життя і дякувати за кожну мить, навіть коли поряд чуєш кроки смерті. Здатність радіти весні, дощу, сонцю, квітам, птахам у багатьох людей не є вродженою, цьому також потрібно вчитися. Точніше вона була вродженою, але сучасна людина у світі цифрових технологій та пануванні штучного інтелекту цю здатність розгубила. Найлегше вдається плекати здатність радіти – це бути на природі. Саме там, спостерігаючи за усім живим, розумієш, що ти також є однією клітиною цього цілісного природного життя. І тому з тобою й твоїми рідними нічого страшного не може статися, бо ви – не можете потрапити поза межі цього цілісного життя, адже все відбувається саме в цьому циклі цілісного організму.
Важливими є Ваші життєві цілі – великі і маленькі, які в жодному разі не можна відкладати на потім. Якщо ви планували покласти бруківку, робіть це зараз, не чекайте завершення війни. Це Ваше життя, яке триває кожен день, незалежно від того, що відбувається навколо. Життя не можна зупинити на час, доки триває війна, а потім продовжити знов. Природа цього не дозволить зробити.
Ще одним способом сповнювати власні особистісні ресурси і підживлювати соціальні зв’язки є святкування свят. В українській традиції саме свята об’єднують людей, родину та спільноти. Тому дуже важливими є святкування цих свят, зустрічі з родиною, сімейні бесіди та така необхідна у ці часи тепла підтримка. Також важливим є плекання наших традицій та ритуалів (випікання пасок, збирання пасхальних кошиків) у святкуванні свят, адже це теж частина нашої національної духовної культури, яка передається з покоління у покоління.
Важливо пам’ятати, що війна – це не лише фізичне знищення військового й цивільного населення, це також повне психічне і моральне виснаження. Тому в наших руках не допустити цього. Плекання особистісної стійкості й відновлюваності, а також теплих стосунків – це наш шлях до перемоги, це запорука посттравматичного зростання та спільної відновлюваності української нації.
Нагадаємо, що раніше ми писали про те, що таке синдром річниці та як з ним боротися.
tsn.ua
Хочешь узнать больше - читай отзывы
4.7
