Чоловік, який від дитинства може "відчувати" слова на смак, розповів про своє життя.
Його історію написало видання Mirror.
Британець Джеймс Ваннертон страждає на неврологічний стан під назвою синестезія, який призводить до того, що мозок стимулює декілька органів чуття одночасно. Це може призвести до того, що люди бачать кольори, коли чують звуки або читають слова. Інші ж можуть бачити форми, коли чують музику, чи відчувають смак.
У випадку Джеймса, йому було лише п'ять років, коли він вперше помітив цей стан – у лондонському метро. Він згадав, що "куштував" ревінь, коли почув гуркіт потягів. Від того моменту цей феномен став невід'ємною частиною його життя, змушуючи його куштувати на смак кожен звук чи слово, яке він зустрічав. Так, ім'я матері спричиняло у нього відчуття застигання мозку, ім'я батька на смак нагадувало оброблений горох, а ім'я сестри – йогурт із чорної смородини.
65-річний чоловік розповів, що коли він був підлітком, лікарі казали йому, що у нього "бурхлива уява" і що він вигадав свій стан. Але незабаром він знайшов інших людей, які страждали на цю хворобу. Чоловік зізнався, що хвороба сильно вплинула на його дружбу і стосунки, відіграючи ключову роль у тому, з ким він вирішив зустрічатися.
"У підлітковому віці, коли я почав зустрічатися з дівчатами, смак їхнього імені та голосу відігравав велику роль у загальній привабливості. Це було так само важливо для мене, як і їхня особистість та зовнішність. Моя перша дівчина мала чудовий смак свіжоспеченого хліба".
Джеймс Ваннертон / Фото: MEN MEDIA/Malcolm Goy
Джеймс каже, що якщо чиєсь ім'я має жахливий смак, він не отримує задоволення від перебування в його компанії, порівнюючи цю ситуацію з перебуванням поруч з людиною, яка неприємно пахне. "Якщо смак був огидним, це дійсно впливало на мене", - додав він. "Якщо мені не подобається досвід, смак їхнього голосу чи імені, це жахливо, але мені не дуже подобається перебувати в їхній компанії. Це як якщо б ви зустріли когось уперше, і від нього погано пахне".
Джеймс каже, що його синестезія не спричиняла жодних проблем, поки він не почав складати іспити в середній школі. Звуки та запахи в екзаменаційній залі стали основними факторами, які відволікали та заважали йому зосередитися на важливих тестах. У віці 15 років він розповів про це мамі і його відвели до лікаря. Там, за його словами, лікар сказав, що у нього "бурхлива уява" і що цей стан – це те, з чого він переросте.
"Люди казали, що я це вигадую. Це так дратує, коли тобі кажуть, що ти вигадуєш, коли ти знаєш, що це не так", - пригадав він.
Джеймс думав, що він самотній у своєму унікальному досвіді, поки у віці 21 року не побачив по телевізору документальний фільм про синестезію. "Там була жінка на пляжі, і у неї з вух виходили кольори", - продовжив він. "Я подумав: "Це схоже на мене", а потім зрозумів, що це риса, яку люди дуже глибоко вивчають".
Зрештою, у віці 30 років Джеймс зустрів ще одну людину з цим захворюванням. "Від п'яти до 30 років я був по суті сам по собі", - додав він. Але Джеймс каже, що одного разу цей стан поставив його в жахливу ситуацію – він розбився на мотоциклі, коли відволікся на непереборний смак.
"Це мало не вбило мене. Я їхав на мотоциклі, і тут під'їхала машина з дивним звуком. Смак був схожий на напій, а не на їжу; це було схоже на ковток оливкової олії. Це мене дуже відволікло. Я з'їхав з дороги і опинився в кюветі", - поділився чоловік.
Джеймс Ваннертон / Фото: MEN MEDIA/Malcolm Goy
Хоча Джеймс каже, що цей стан має свої переваги, зокрема, можливість дуже добре запам'ятовувати речі за допомогою зорової пам'яті, він продовжує мати значний вплив на його життя. Одного разу він обрав роботу в Блекпулі, а не в Лафтоні, графство Ессекс, тому що назва Блекпул на смак нагадувала фруктову пастилу, а Лафтон - "запліснявілу стару шинку".
Він також вирішив стати вболівальником "Манчестер Юнайтед", тому що клуб на смак нагадує смажену цибулю, а "Манчестер Сіті" – пиріжки з фаршем, які йому ніколи не подобалися.
"Я також отримую фізичні побічні ефекти", - продовжує Джеймс, який є президентом Британської асоціації синестезії. "Мій мозок думає, що він їсть. Він викидає шлункову кислоту в мій шлунок. Він намагається перетравити те, чого там немає. Я можу страждати на біль протягом двох-трьох днів. Ці смакові відчуття неможливо контролювати, вони автоматичні, їх не можна вимкнути чи приглушити, вони завжди приходять і йдуть невпинним потоком. Навіть сьогодні люди думають, що я це вигадую, бо я ніколи про це не говорив. Це настільки нормально і природно для нас. Мені це дуже подобається".
Нагадаємо, нещодавно ще одна жінка розповіла, що відчуває смак слів. Її смакові рецептори стимулюються, коли вона бачить чи вимовляє певні слова.
tsn.ua
Хочешь узнать больше - читай отзывы
0.2
5.0