"Серце в горлі", "Метелики в животі"... Усі ці фрази багато людей використовують, щоб описати страх і тривогу. Ймовірно, ви відчували тривогу в грудях або животі, і ваш мозок зазвичай не болить, коли ви налякані. Багато культур пов’язують боягузтво та хоробрість більше з серцем чи нутром, ніж з мозком.
Американський психіатр і нейробіолог Араш Джаванбахт, який досліджує тривогу, пояснив фізіологію страху.
"У той час як ваш мозок розвивався, щоб врятувати вас від каменя, що падає, або хижака, що мчить, тривоги сучасного життя часто набагато абстрактніші. П’ятдесят тисяч років тому бути відкинутим племенем могло означати смерть, але погана робота над публічним виступом у школі чи на роботі не матиме таких самих наслідків. Однак ваш мозок може не знати різниці", - повідомив дослідник.
Він підтвердив, що хоча емоції зароджуються в мозку, тіло виконує їхні накази.
Є кілька ключових областей мозку, які активно беруть участь у обробці страху.
"Коли ви сприймаєте щось небезпечне, будь то спрямований на вас пістолет або група людей, які незадоволено дивляться на вас, ці сенсорні сигнали спочатку передаються на мигдалеподібне тіло", - продовжує дослідник.
Мигдалеподібне тіло - це ділянка мозку, розташована біля вух, визначає помітність або емоційну актуальність ситуації та те, як на неї реагувати. Коли ви щось бачите, це визначає, чи варто вам це з’їсти, напасти на це, втекти від цього чи зайнятися з ним сексом.
Виявлення загроз є важливою частиною цього процесу, і воно має бути швидким. У ранніх людей не було часу на роздуми, коли на них кинувся лев. Їм довелося діяти швидко. З цієї причини мигдалеподібне тіло еволюціонувало, щоб обійти області мозку, які беруть участь у логічному мисленні, і може безпосередньо залучати фізичні реакції. Наприклад, побачивши сердите обличчя на екрані комп’ютера, мигдалеподібне тіло може відразу ж викликати відповідну реакцію, навіть не підозрюючи про цю реакцію.
У відповідь на загрозу, що насувається, ссавці часто борються, тікають або завмирають.
"Гіпокамп розташований поруч і тісно з'єднаний з мигдалиною. Він бере участь у запам’ятовуванні того, що є безпечним, а що небезпечним, особливо у зв’язку з навколишнім середовищем - це ставить страх у контекст. Наприклад, побачивши розлюченого лева в зоопарку та в Сахарі, обидва викликають реакцію страху в мигдалині. Але гіпокамп втручається і блокує цю відповідь, коли ви в зоопарку, тому що вам нічого не загрожує", - пояснює Джаванбахт.
Префронтальна кора головного мозку, розташована над очима, в основному бере участь у когнітивних і соціальних аспектах обробки страху. Наприклад, ви можете боятися змії, доки не прочитаєте табличку про те, що змія неотруйна, або власник не скаже вам, що це його дружній вихованець.
Хоча префронтальну кору зазвичай розглядають як частину мозку, яка регулює емоції, вона також може навчити вас страху залежно від вашого соціального оточення.
"Наприклад, ви можете нейтрально ставитися до зустрічі зі своїм босом, але відразу відчувати хвилювання, коли колега розповідає вам про чутки про звільнення. Багато упереджень, як-от расизм, кореняться в навченні страху через трайбалізм", - пише дослідник.
Страх і решта тіла
Якщо ваш мозок вирішує, що реакція на страх виправдана в певній ситуації, він активує каскад нейронних і гормональних шляхів, щоб підготувати вас до негайних дій. Деякі з реакцій «бийся або тікай» — наприклад, підвищена увага та виявлення загроз — відбуваються в мозку. Але в тілі відбувається більшість дій.
Кілька шляхів готують різні системи організму до інтенсивної фізичної роботи. Моторна кора головного мозку надсилає швидкі сигнали м’язам, щоб підготувати їх до швидких і сильних рухів. До них належать м’язи грудей і живота, які допомагають захистити життєво важливі органи в цих областях. Це може сприяти почуттю скутості в грудях і животі в стресових умовах.
Все повертається до мозку
Усі тілесні відчуття, включно з внутрішніми відчуттями від грудей і живота, за словами дослідника, передаються назад у мозок через спинний мозок.
"Ваш і без того тривожний і дуже пильний мозок потім обробляє ці сигнали як на свідомому, так і на несвідомому рівнях. Острівець - це частина мозку, яка спеціально бере участь у свідомому усвідомленні ваших емоцій, болю та тілесних відчуттів", - пише він.
Префронтальна кора головного мозку також бере участь у самосвідомості, особливо шляхом позначення та назви цих фізичних відчуттів, як-от відчуття скутості чи болю в животі, і приписуючи їм когнітивну цінність, наприклад "це добре, і мине" або "це жахливо".
Ці фізичні відчуття іноді можуть викликати "петлю зростаючої тривоги", оскільки вони змушують мозок відчувати більший страх перед ситуацією через хвилювання, які він відчуває в тілі.
Хоча почуття страху та тривоги виникають у вашому мозку, ви також відчуваєте їх у своєму тілі, оскільки ваш мозок змінює ваші тілесні функції. Емоції відбуваються як у вашому тілі, так і у вашому мозку, але ви усвідомлюєте їх існування своїм мозком.
"Як розповідав репер Емінем у своїй пісні "Lose Yourself", причиною того, що його долоні були спітнілі, коліна слабкі, а руки важкі, полягала в тому, що його мозок нервував", - додає дослідник.
Нагадаємо також історію чоловіка з КНР, який може вважати, що йому дуже пощастило вижити, після того, як у нього двічі вдарила блискавка протягом 5 хвилин.
tsn.ua
Хочешь узнать больше - читай отзывы
0.6