Медики екстреної медичної допомоги в Херсоні працюють під обстрілами і щодоби. Окупанти прицільно б'ють по обласному центру й області, і якщо є поранені, саме екстренка виїздить першою. Головне - встигнути до пацієнта, врятувати і вивезти до безпечного місця, йдеться в ТСН.
“Ми приймаємо виклики, люди кричать на емоціях, нам головне зрозуміти, яка адреса, скільки постраждалих, щоб знати, скільки машин посилати і які травми - руки, ноги, голова”, - розповідають диспетчери швидкої, які цілодобово приймають виклики з усієї області.
Пані Альона пропрацювала фельдшером у Херсоні тридцять років. Пережила окупацію, допомагала людям, і зараз з міста не виїздить. “Під час війни виклики зв’язані з прильотами та вибухами, це до 300 викликів на зміну”, - каже вона.
Швидкі працюють і по мінно-вибухових викликах, і по звичайних скаргах на здоров’я. Проте більшість - це поранені від обстрілів. Окупанти б’ють по місту й по області, а найбільше страждають села, що біля води.
Усі виклики диспетчери переадресовують на екіпажі. Найважчі ті, де є прямі влучання в житлові будинки і жертви серед місцевих. Лікарі вбираються у бронежилети і, попри обстріли, їдуть працювати. “Це політравми, черепно-мозкові, з ампутаціями кінцівок, проникні поранення брюшної полості. А інтенсивність - як ідуть обстріли і є поранені, так і їдемо, без заїзду. Завезли хворого і поїхали знову”, - розповідають медики.
Їздити усім лікарям страшно, каже Вікторія. Дівчині - 24 роки, і у бригаді вона 5 років. 24 лютого 2022 року зустріла на роботі. Їй зі своїм екіпажем доводилося надавати допомогу пораненим просто під повторним обстрілом в околицях Херсона.
Ворог б’є прицільно, а якщо у повітрі їхні дрони, то й спеціально цілить по медиках. “Тяжко в тому плані, що починаються обстріли, і ти не знаєш, куди прилетить, а людина потребує допомоги, інакше ніяк”, - переконує Вікторія.
Їхній останній важкий виїзд був зовсім нещодавно - довелося надавати допомогу та евакуйовувати чоловіка з ампутацією руки.
Всі херсонці, які мешкають у прибережній зоні, сплять вночі у підвалах. На темну пору припадає найбільше число обстрілів та виїздів невідкладної допомоги. “Я думаю, всім страшно, виїздили на Корабельну площу, там уже були трупи”, - пригадує фельдшер Роман.
Всі екіпажі добре підготовлені й навчені. В авто все є - від ліків до дефібриляторів. Головне, кажуть фельдшери, щоб була удача. Цілими доїхати до поранених і врятувати людей, і так само повернутися на базу. “Один забобон є - не можна бажати “Спокійної ночі”, щойно побажають - так і ніч нанівець”, - переконують медики.
0.1
4.7