Хоча люди давно втратили здатність рухати вухами, м’язи, що колись відповідали за це, все ще можуть скорочуватися за певних умов.
Про це йдеться у дослідженні, опублікованому на Frontiers.
Дослідники з Німеччини та США з’ясували, що ці рудиментарні м’язи активуються, коли ми намагаємося виокремити певні звуки серед загального шуму. Це нагадує спробу відновити здатність наших далеких предків повертати або насторожувати вуха.
Поки що невідомо, чи впливає це на якість слуху, проте вчені встановили: що більше людина зосереджується на звуках, то активніше працюють ці рудиментарні (залишкові) м’язи.
"Є три великі м’язи, які з'єднують вушну раковину з черепом і шкірою голови, і є важливими для ворушіння вухами. Ці м’язи, особливо верхній вушний м’яз, виявляють підвищену активність під час важких завдань на прослуховування. Це свідчить про те, що ці м’язи залучені не просто як рефлекс, але потенційно як частина механізму концентрації уваги, особливо в складних для слуху середовищах", – пояснив керівник дослідження Андреас Шроер із Саарландського університету.
У дослідженні вказано, що вчені прагнули з’ясувати, як вушні м’язи реагують на різні звукові умови. Для цього вони закріпили електроди на вушних м’язах 20 учасників без порушень слуху та запропонували їм слухати аудіокнигу через динаміки. Складність аудіоматеріалу варіювалася, а після прослуховування учасники проходили тест на розуміння змісту.
Щоб ускладнити завдання, дослідники час від часу відтворювали фоновий подкаст або змінювали напрямок звуку. В результаті вони виявили, що задні та верхні вушні м’язи по-різному реагують на різні акустичні умови. Що більше зусиль докладали учасники для сприйняття аудіокниги, то активніше скорочувалися їхні верхні вушні м’язи. Ба більше, коли звуки лунали позаду, активувалися задні вушні м’язи, ніби намагаючись повернути вуха в тому напрямку – якби люди все ще мали таку здатність.
"Точну причину, чому вони стали рудиментарними, важко назвати, оскільки наші предки втратили цю здатність приблизно 25 мільйонів років тому. Одним із можливих пояснень може бути те, що ми стали набагато досвідченішими з нашою зоровою та голосовою системами. Рухи вуха, які можуть бути згенеровані сигналами, які ми записали, настільки мізерні, що, ймовірно, відчутної користі немає. Однак сама вушна раковина сприяє нашій здатності локалізувати звуки", – пояснив Шроер.
Підвищена активність вушних м’язів може слугувати фізичним показником слухового навантаження. Вчені планують продовжити дослідження у більш природних умовах, щоб підтвердити свої припущення.
До слова, слухові апарати, які раніше мали лише базову функцію посилення звуку, сьогодні завдяки штучному інтелекту отримали кардинально нові можливості.
tsn.ua
Хочешь узнать больше - читай отзывы
0.4
5.0