Найгірші побоювання мами підтвердилися, коли лікарі сказали їй, що її надмірне позіхання є симптомом серйозної хвороби.
Про це пише Liverpool ECHO.
Нікі Девіс з Мерсісайда, Англія, почала почуватися стомленою після того, як минулого року перенесла Covid, і помітила, що позіхає "до 100 разів на день". 47-річна жінка знала, що щось не так, і пішла до свого терапевта, який спочатку подумав, що її симптоми пов'язані з апное уві сні, і направив її до лікаря-отоларинголога, який запідозрив, що у неї просто алергія.
Але після вивчення її симптомів Нікі незабаром зрозуміла, що вона має симптоми хвороби рухових нейронів. 20 липня її найгірші побоювання підтвердилися, коли їй поставили діагноз рідкісного захворювання, що вражає мозок і нерви і спричиняє слабкість, яка з часом погіршується.
Нікі Девіс / Фото: liverpoolecho.co
Нікі розповіла, що лише за два місяці її симптоми вже прогресували. Вона сказала: "Зараз я відчуваю сильний біль у руках та ногах. Мені сказали, що це судоми, вони здаються сильнішими за судоми, але вони мені так і говорять. Сходи — це справжня проблема, бо в мене дуже болять ікри після того, як я піднімасюся на один сходовий проліт. Я також зараз не можу працювати через втому та біль, щось на кшталт набору тексту спричинило у мене біль після цього".
Невролог жінки не може сказати їй, як довго їй залишилося жити, оскільки всі, які страждають на це захворювання, прожили різний час.
Попри на діагноз, Нікі тримається на позитиві. Вона сказала, що це "змінило" її, і її сім'я тепер краще справляється з її діагнозом. "Не зрозумійте мене неправильно, у мене все ще бувають напади, коли я можу деякий час плакати, а потім знову беру себе в руки", - сказала вона.
Нікі Девіс / Фото: liverpoolecho.co
Нікі завела сторінку в Instagram @mndridingwarrior, щоб підвищити обізнаність та зібрати кошти для Асоціації захворювань рухових нейронів. Вона також закликає людей "зберігати свій голос" на випадок, якщо вони зіткнуться з такою ситуацією.
Вона сказала: "Коли мені поставили діагноз, було занадто пізно зберігати голос, і я вважаю, що будь-якій людині з невиразною промовою слід запропонувати послугу, яка дозволить їй зберегти свій голос на випадок, якщо її голос не повернеться. Дивлячись на мене, ви не дізнаєтеся, що в мене інвалідність, але щойно я відкриваю рота, люди реагують на мене по-різному. Були люди, які говорили зі мною повільно і голосно, були люди, які намагалися говорити мовою жестів, люди поводилися зі мною як з дурною, і навіть одна людина запитала мою дочку Елль, чи я розумію. Я знаю, що це недолік розуміння, але це впливає на те, що я людина, і це виходить за рамки цього: коли я друкую, я чую вас і чудово розумію", - додала вона. "Чому люди все ще відчувають необхідність говорити повільно? Все, що ми просимо, це трохи терпіння, щоб ми могли надрукувати або написати те, що хочемо сказати. На щастя для мене, у мене є моя Елль, яка у 16 років виступила так, як не мала б зробити жодна дочка, і стала моїм голосом. Вона справді мій світ, і я так пишаюся нею за це. Однак я хочу зберегти свою незалежність якнайдовше і не залежати від того, що інші будуть поруч зі мною 24 години на добу, 7 днів на тиждень і будуть говорити від мого імені".
Нагадаємо, трагічна історія слона Туско, якому дали найбільшу у світі дозу ЛСД. Це був один із найстрашніших експериментів.
tsn.ua
Хочешь узнать больше - читай отзывы
0.5