Названо 9 принципів першої психологічної допомоги

Ми не будемо торкатися ситуацій, коли люди перебувають у шоковому стані, наприклад, тому що стали свідками катастрофи або пережили стихійне лихо. Для цього існує кризова перша психологічна допомога, і в неї є свої особливості. Поговоримо про більш буденні ситуації, з якими ви можете частіше стикатися у своєму житті: наприклад, коли ваш близький переживає сильні емоції через повсякденні події або втрату дорогої людини, розлучення чи втрату роботи.

При наданні першої психологічної допомоги не використовуються спеціальні професійні «інструменти», такі як психотерапія чи консультування. Дві основні задачі — надати людині емоційну підтримку і, у разі необхідності, допомогти їй звернутися за професійною допомогою.

Як це зробити

1. Виберіть безпечне місце і час, коли вас ніхто не потривожить. Людині може бути нелегко відкритися і почати говорити про болісні переживання. Важно, щоб вся обстановка викликала відчуття захищеності, надійності та довіри.

2. Ставте більше відкритих запитань («Як ти себе почуваєш?», «Що з тобою зараз відбувається?», «В чому ти зараз найбільше потребуєш?»), а не висувайте своїх гіпотез («Ти розлучилася з партнером?», «Ти посварився з батьками?», «Напевно, тобі дуже соромно зараз?»)

3. Слухайте без оцінок. Не треба говорити «Нічого страшного, з усіма буває», «Ось це ти накосячив!», «Який жах!» Краще просто повторити те, що ви почули («Я бачу, ти в сильному занепокоєнні», «Чую, що ти справді відчуваєш упадок сил»).

4. Якщо людина говорить вам, в якій конкретно допомозі вона потребує прямо зараз (наприклад, щоб ви просто побули поруч і помовчали, приготували їй їжу, подивилися з нею фільм, розповіли про свій досвід у схожих ситуаціях), зробіть те, про що вона просить, навіть якщо вам здається, що це не найкраще рішення. Звісно, мова не йде про щось, що може тільки погіршити її стан.

5. Майте під рукою список місць, де надають професійну психологічну допомогу на випадок, якщо людина буде не проти за нею звернутися.

Що робити не варто

1. Давати поради та готові рішення, особливо якщо вас безпосередньо про це не просять. Пам'ятайте, для чого ви ведете цю бесіду: підтримати людину і дати інформацію про професійну допомогу, якщо це необхідно. Не давати поради може бути складно, адже часто це наша автоматична реакція на страждання близького — знайти рішення, поділитися своїм досвідом і підказати вихід із ситуації. Однак ваші рекомендації можуть не підійти іншій людині. Більше того, вона може зовсім не потребувати їх, а чекати від вас тільки емоційної підтримки та співприсутності, можливості виговоритися.

2. Настоювати і змушувати людину розповідати про свої проблеми, якщо вона не готова. Звісно, ваше бажання допомогти щире, і вам може бути прикро, що воно наштовхується на опір. Однак вашому близькому може бути важко прямо зараз відкритися, або він/вона може боятися не впоратися з силою своїх переживань. Дайте йому/їй час. Скажіть, що ви все розумієте і будете поруч, коли він/вона буде готовий(а).

3. Ставити діагнози і рекомендувати ліки. Навіть якщо ви впевнені, що це депресія або тривожний розлад, пам'ятайте, що займатися діагностикою і призначати таблетки — завдання професіоналів. Якщо ви переконані, що вашому близькому це потрібно, м'яко порекомендуйте звернутися до психіатра або психолога для уточнення ступеня тяжкості ситуації.

4. Обесцінювати переживання. Не треба порівнювати проблеми людини з іншими людьми («Ну це ще нічого, ось у Вані було і гірше, і нічого, впорався»). Також не варто припускати, що проблеми самі розсмокчуться, варто тільки почекати, а також соромити чи навішувати ярлики (наприклад, говорити людині в пригніченому стані, що він «просто лінується» і треба «взяти себе в руки»).

Перша психологічна допомога — це не складний навик, доступний тільки спеціалістам, а важлива частина людських взаємин, яка може суттєво полегшити переживання людини в складний момент. Чутливість, вміння слухати і підтримувати, створення безпечної атмосфери — все це відіграє ключову роль у тому, щоб людина відчувала себе почутою і прийнятою.

Важливо пам'ятати, що навіть найпростіші слова підтримки можуть допомогти людині впоратися з важкими емоціями. Однак не варто брати на себе роль психотерапевта або нав'язувати рішення, адже головна мета першої психологічної допомоги — не усунути проблему, а створити простір, в якому людина зможе висловити свої почуття і, можливо, знайти шлях до подальшого відновлення.

Якщо ситуація вимагає професійного втручання, делікатне нагадування про можливість звернутися за допомогою може стати важливим кроком. Уміння розпізнавати, коли емоційна підтримка повинна доповнюватися кваліфікованою допомогою спеціаліста, — цінний навик, який допомагає не тільки людині в кризі, але й тим, хто її оточує.

Чим більше людей будуть усвідомлювати важливість першої психологічної допомоги, тим здоровішим і гармонійнішим стане суспільство, в якому ми живемо.