Про цю хворобу 21-го століття згадують дуже часто. Особливо через надмірне користування ґаджетами та роботу за поганого освітлення.
То що ж це за синдром і від чого він справді виникає, нам розповість Еліна Гольцунова – офтальмохірургиня всеукраїнської мережі медцентрів “Новий Зір”.
Буде трохи медичних термінів та анатомії, але куди ж без цього, інакше все зведеться до передруковування інтернет-чуток.
Що таке синдром сухого ока
Діагноз “сухий кератокон’юнктивіт” встановлюється у таких випадках:
В нормі наша слізна плівка має три шари – ліпідний (зовнішній), водний (середній) та муциновий (внутрішній). Ліпідний (жировий) продукується мейбомієвими залозами, розташованими в товщі повік. Він важливий тим, що запобігає швидкому випаровуванню сльози з поверхні ока.
Водний шар виробляється слізною залозою і містить у собі білки, електроліти та воду. Як головна складова сльози, очищує (омиває) поверхню ока, чинить антибактеріальну дію завдяки лізоциму та лактоферину, постачає до епітелія рогівки кисень.
Муциновий шар, що секретується келихоподібними клітинами кон’юнктиви, допомагає слізній плівці триматися на поверхні ока.
Для правильного розподілу слізної плівки необхідно кілька умов:
Під час кліпання сльоза розподіляється поверхнею ока і зволожує рогівку. Завдяки цьому вона залишається чистою, гладкою, прозорою, а ви отримуєте чітке зображення. Коли достатній об’єм сльози не продукується, порушується баланс її складових або ж вона швидко випаровується, виникає синдром сухого ока.
Чому зараз "синдром сухого ока" – це одна з найпоширеніших очних хвороб
З огляду на наступні причини, ви зрозумієте масовість явища сухого ока.
Отже, основні чинники захворювання:
Умови довкілля і праці. Забрудненість атмосферного повітря, сухий клімат, вітряна погода, кондиціонування приміщень, робота в запилених приміщеннях.
Зорова діяльність, пов’язана з підвищеною концентрацією уваги, та відсутність регулярного кліпання. Це робота за ПК і та у смартфонах, читання, перегляд ТБ, водіння.
Вік. Що старша людина, то частіше зустрічається синдром сухого ока, особливо після 60-65 років.
Стать. На жаль, жінки більш схильні до розвитку захворювання через гормональні зміни, зокрема, під час вагітності та настання менопаузи, а також застосування комбінованих оральних контрацептивів.
Приймання ліків. Деякі групи препаратів можуть знижувати сльозовиділення, наприклад, від гіпертонії (група бета-блокаторів), протиалергічні засоби, краплі від глаукоми, антидепресанти, ретиноїди, що часто застосовуються в дерматології та косметології.
Супутні діагнози: ендокринологічні (цукровий діабет, патологія щитоподібної залози), системні й аутоімунні захворювання (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, синдром Шегрена). Патологія повік: завороти й вивороти, їх посттравматичне рубцювання, блефарити.
Великий стаж носіння контактних лінз – м’яких або жорстких. А також рефракційне втручання.
Як зрозуміти, що у вас синдром сухого ока
Обов’язково зверніться до лікаря, якщо помічаєте у себе один або кілька симптомів:
Зручним інструментом для діагностики стану поверхні ока є міжнародний опитувальник OSDI. Тест дає змогу оцінити ступінь вираженості синдрому сухого ока згідно з вашими скаргами. Його легко знайти в Інтернеті.
Особливості лікування
Найперше, що ви можете зробити самостійно, стосується гігієни зору:
Якщо зміна умов праці та стилю життя не дає покращення, зверніться до офтальмолога. Лікар огляне ваші очі на щілинній лампі, оцінить поверхню рогівки, кон’юнктиви, стан протоків мейбомієвих залоз, висоту слізного меніску. За потреби зробить додаткові обстеження на сльозопродукцію – пробу Ширмера й тест Джонса, визначить час розриву слізної плівки, щоб підтвердити або спростувати діагноз.
Якщо синдром сухого ока все ж підтверджується, вам запропонують варіанти лікування:
Отже, створюйте добрі умови праці й життя, уникайте чинників, що призводять до пересихання поверхні ока, будьте уважні до свого організму та своєчасно звертайтеся до офтальмолога – він встановить точний діагноз і призначить адекватне лікування.
3.3
0.3