Одним із найбільш поширених психологічних наслідків війни вважається посттравматичний стресовий розлад як реакція організму на травматичну подію.
ТСН.ua продовжує серію публікацій про важливість психічного здоров'я.
Про посттравматичний стресовий розлад та посттравматичне зростання розповіла Лариса Засєкіна, докторка психологічних наук, професорка Волинського національного університету імені Лесі Українки, директорка Українського центру психотравми.
Доволі значна кількість вчених і практиків вважають посттравматичний стресовий розлад як абсолютно природну реакцію організму на травматичну подію, все ж таки офіційно це є психічний розлад, який має чітку симптоматику: наявність нав’язливих думок чи образів про травматичну подію; уникання людей і місць, що нагадують про цю подію; спотворені думки (світ небезпечний, людям не можна довіряти) й емоції (страх, жах та безпомічність), а також гіперзбудження.
Важливо розуміти, що лише близько 6-9 % людей після пережиття травматичної події мають симптоми посттравматичного стресового розладу. Основними факторами ризику є важкість травми, відсутність соціальної підтримки та нестача особистісних ресурсів (тип темпераменту, риси характеру, життєві цінності та смисли).
Переважна більшість осіб близько 50-70% після травматичної події мають потенціал для посттравматичного зростання. Це є дуже важливо, адже люди отримують нове розуміння себе, інших та світу, що в результаті дає нове бачення й цінність свого життя. Посттравматичне зростання не слід плутати з відновлюваністю як здатністю повертатися до свого попереднього стану після травматичної події. Посттравматичне зростання – це не лише повернення до свого попереднього життя, а наповнення його новими смислами й збагачення себе як особистості.
Чи можна досягнути посттравматичного зростання автоматично? Відповідь стверджувальна, але це знов таки залежить від особистісних ресурсів людини. Тому краще не чекати, коли це станеться, а допомогти собі у цьому.
Український центр психотравми дає таки поради для посттравматичного зростання.
Перегляньте своє життя. У чому полягає його цінність для Вас? Яка Ваша життєва мета? Чи кожен Ваш день наближає Вас до її досягнення?
Здійснить ревізію своїх стосунків з іншими, з ким Ви спілкуєтеся? Хто є важливими для Вас людьми? Чи достатньо часу Ви проводите з ними?
Задумайтеся над новими можливостями у Вашому житті, які відкрилися після травматичної події? Життя змінилося, але завжди можна побачити за обрієм щось нове, з чого можна почати іншу сторінку.
Відчуйте особистісну силу. Немає безталанних людей, природа просто не припускає пустих плям у своєму циклі. Отже, просто потрібно замислитися над перевагами своєї особистості, і вирішити, де саме їх найкраще застосувати.
Попрацюйте над своїм духовним зміцненням. Це може бути укріплення релігійної віри, злиття з природою, ототожнення з національною культурою і т. ін.
Життя нам дає багато прикладів для можливостей посттравматичного зростання, збагачення свого життя. Так, під час пандемії люди в усьому світі жили в тривалому травматичному стресі й прогнозували катастрофічні сценарії для себе й своїх рідних. Але днями гендиректор ВООЗ Тедрос Адхан Гебрейєсус офіційно заявив про скасування статусу пандемії коронавірусу. Пандемія багато чому нас навчила. Одним із наслідків є переваги дистанційного/змішаного формату роботи, навчання, професійного спілкування, телемедицини тощо. Зараз такий формат є важливим для України, де воєнний стан зобов’язує значну кількість областей працювати дистанційно. І ми довели, що ми з цим успішно можемо впоратися.
Гарною метафорою посттравматичного зростання є кінцугі – традиційний японський метод ремонту кераміки, в результаті чого посуд стає набагато кращим й міцнішим ніж був до цього. А у людини як високоорганізованої системи є набагато більше можливостей ніж у кераміки, просто слід ці ресурси вчасно використати.
Нагадаємо, що раніше ми писали про те, що таке синдром річниці та як з ним боротися.
4.6