Незважаючи на активне обговорення у нутріціології, міо-інозитол (форма вітаміну В8) наш організм здатний виробляти самостійно, тому виражений дефіцит трапляється рідко.
За даними досліджень, у частини людей з інсулінорезистентністю та синдромом полікістозних яєчників обмін інозитолу може бути порушений. Причинами стають надлишок простих вуглеводів, особливості генетики та порушення обміну речовин. Раціон із великою кількістю швидких вуглеводів виснажує власні запаси інозитолу. Вітамін чутливий до окислення при тривалому зберіганні жирів, але стабільний при звичайній кулінарній обробці.
Міо-інозитол входить до складу клітинних мембран і допомагає клітинам правильно реагувати на інсулін, покращуючи засвоєння глюкози. Є дані, що міо-інозитол у складі комплексної терапії може знижувати ризик порушень вуглеводного обміну у людей із схильністю, але він не входить до обов'язкових добавок для всіх. Досліджується його роль у дозріванні легеневої тканини плода, але клінічні рекомендації поки що обмежені. Вітамін вільно проходить через плаценту, а при годуванні груддю переходить у молоко пропорційно до рівня у матері, впливаючи на майбутні обмінні процеси дитини.
Адекватне споживання у дорослих не встановлено (орієнтовно 500–1000 мг/добу з їжею). У клінічних протоколах використовують 2-4 г/добу за показаннями. Верхня межа не визначена. При дозах понад 12 г/добу можливі нудота, здуття та діарея. Інозитол не є рутинною добавкою для всіх, а надвисокі дози не є корисними.