Чому виникає рефлюксна хвороба, з чим його можна переплутати та як позбутися неприємних проявів, розповідає гастроентеролог клініки “Оксфорд Медікал” Олександр Ковчун.
Що таке ГЕРХ
У перекладі з латини “гастро” означає шлунок, “езофагус” – стравохід, а “рефлюкс” – зворотне закидання в нього соляної кислоти. Тож хімічне подразнення оболонки стравохода соляною кислотою дає такі реакції, як здуття, нудота, печія, відрижка тощо.
ГЕРХ є досить поширеним хронічним захворюванням: за статистикою, у розвинутих країнах його виявляють у 45-50 % дорослого населення. Через ігнорування проявів або безсимптомний перебіг цей стан загрожує серйозними ускладненнями: утворенням виразок чи злоякісних пухлин у стравоході, а також розвитком анемії внаслідок порушення всмоктування заліза й кровотечі.
Хвороба значно впливає на якість життя. Крім наведених вище симптомів, люди можуть скаржитися на поганий сон, бо в нічний час прояви ГЕРХ посилюються, на біль у грудях, охриплість голосу або сухий виснажливий кашель, часті риніти, отити й навіть карієс.
Причини виникнення
У появі неприємних симптомів винна слабкість нижнього сфінктера у стравоході, завдання якого – не давати вмісту шлунка рухатися у зворотному напрямі.
Трохи анатомії для більшого розуміння проблеми. Під час ковтання їжі, слини або води запускається хвиля скорочення стравоходу в напрямку від рота до шлунка. Коли завдяки цьому їжа проштовхується вниз, спрацьовує клапан між стравоходом і шлунком – нижній стравохідний сфінктер. Він спочатку відкривається, щоб пропустити їжу до шлунка, а потім закривається.
Якщо клапан не закривається повністю (за це відповідає м’яз, кардіальна складка, яку можна порівняти з пружинкою), залишки їжі чи рідини разом із соляною кислотою можуть закидатися назад, у стравохід. Тоді його слизова подразнюється, що призводить до спазму. Іншими словами, відбувається захисна реакція – перистальтика знизу догори: кислота діє на слизову як хімічний опік, що спричиняє печію, нудоту, неприємних запах з рота.
Провокатори
Чинники, що призводять до неповного закриття сфінктера, різні. Наприклад, фізіологічні, як-от вагітність, коли збільшується внутрішньочеревний тиск, через що вміст шлунка механічно витискається вгору.
Інші причини – будь-які зміни в організмі, що створюють умови для розкривання нижнього стравохідного сфінктера й пропускання соляної кислоти у стравохід.
З якими хворобами можна сплутати ГЕРХ
Найчастішими проявами хвороби є шлунково-кишкові, як-от печія та дискомфорт під час ковтання. Але є некласичні симптоми, тому інколи люди роками не можуть знайти пояснення своїм проблемам, наприклад, стосовно стоматологічних патологій – важкого карієсу, пошкодження емалі, ураження слизових оболонок або дисбактеріозу ротової порожнини, неприємного запаху з рота.
Досвідчений лікар відрізнить прояви ГЕРХ від інших хвороб, а от самодіагностика й призначення собі препаратів недоречні. Звісно, є поняття “симптоматичне лікування”, якщо зрідка виникають прояви рефлюксної хвороби. Наприклад, після огріхів у харчуванні з’являється печія (пригадайте наслідки випитого шампанського на Новий рік). Тоді можна симптоматично прийняти гавіскон чи альмагель. Та коли симптоми повторюються і з'являються після вживання любої їжі, це сигналізує про потребу звернутися до спеціаліста.
Олександр Ковчун: “У разі печії після кожного приймання їжі та в стані лежачи, а також нудоти, першіння в горлі чи покашлювання, або закладеності носа, неприємних відчуттів у ділянці грудини слід показатися лікарю, щоб вирішити питання про ендоскопічне обстеження й подальшу тактику лікування”.
Методи діагностики
Золотим стандартом діагностики ГЕРХ є ендоскопія. Експерт зазначає, що в усьому цивілізованому світі цю процедуру виконують тільки уві сні, аби не завдавати людині психологічної травми та дати змогу лікарю-ендоскопісту провести якісне обстеження.
Звичайно, на первинному прийомі гастроентеролог спочатку збирає анамнез: дізнається вік пацієнта, тривалість болю та неприємних відчуттів, зв’язок появи симптомів із горизонтальною позою чи фізичним навантаженням, вживанням їжі, чи є задуха, кашель тощо. Далі проводиться пальпація живота.
Лікування
Загальні рекомендації:
1. Найперше – це дотримання дієти: потрібно максимально обмежити вживання продуктів, які стимулюють вироблення кислотності, знижують тонус стравохідного сфінктера, підвищують внутрішньошлунковий тиск (див. табл.).
2. Не переїдати, тому харчуватися 4-5 разів на день невеликими порціями. Не пити каву натщесерце, не курити до приймання їжі (краще взагалі кинути цю шкідливу звичку).
3. Збільшити вживання білка, який, на противагу жиру, підвищує тонус сфінктера.
Що не можна їсти / пити
Що можна
Їжа, яка:
Хліб, вироби з борошна вищого ґатунку – підсушені або вчорашні
Нежирні м'ясні страви, індиче, куряче філе, риба без шкірки, яйця (перепелині – сирі, курячі – омлет, парова яєчня)
Свіжа некисла сметана, сир у переробленому виді, до 30 г масла
Каші максимально розварені: манна, гречана, геркулесова, рисова
Відварені чи парові овочі: картопля, цвітна капуста, морква, зелений горошок, буряк
Супи-пюре, молочні, на легкому м’ясному бульйоні
Солодке: желе, пюре, кисіль, мус, печені яблука без шкірки, мед, пастила, варення із солодких ягід, цукор, зефір
Соуси на сметані, молоці або яєчно-масляні
Петрушка, кріп
Відвари з шипшини, слабкий чай з вершками або молоком, напій із пшеничних висівок
4. Якщо є зайва вага, то обов’язково працювати над її зменшенням.
5. Уникати видів активності й спорту, які передбачають нахили вперед, наприклад пілатесу. Якщо треба нахилятися вперед, то лише через 2 години після їди. До того ж слід призвичаїтися підіймати речі (не більше ніж 8-10 кг) без нахилу донизу, просто присідаючи.
6. Не лягати одразу після приймання їжі та за 3-4 години перед сном не їсти, спати на підвищенні (15º), щоб не допускати нічного закидання кислоти.
7. Не носити корсетів, бандажів, тугих поясів, що збільшують внутрішньочеревний тиск.
Медикаментозна терапія передбачає приймання ліків, які знижують кислотність, – інгібіторів протонних помп. Їхня доза залежить від стадії хвороби, тривалості перебігу, ускладнень. Є різні покоління препаратів, але суть дії однакова – контролювати кількість кислоти, яка виробляється шлунком.
Найголовніше, що людина має розуміти: лікування не обмежиться 3-5 днями. Терапія триватиме від 3-4 тижнів до року, а то й кілька років, якщо стравохід має 3-4-й ступінь хімічного опіку.
Експерт наголошує, що ГЕРХ, встановлена і підтверджена ендоскопічно, належить до хронічного кислотозалежного рецидивного захворювання. Тож його лише можна ввести в клінічну ремісію, і якийсь час воно не турбуватиме пацієнта. Однак у разі порушення дієти чи способу життя з’являться ті самі прояви, що й були до терапії. Тож повністю вилікувати і зняти цей діагноз, на жаль, неможливо.
tsn.ua
Хочешь узнать больше - читай отзывы
5.0
