Телеведуча розказала, хто такий легендарний Дід Панас – звинувачення у націоналізмі, вишиванка проти Кремля та знаменита телефраза

10 червня виповнилося б 114 років Петру Весклярову – актору, який став легендою для кількох поколінь українців у ролі Діда Панаса з програми "На добраніч, діти". Його тепле вітання "Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка" досі відлунює в пам’яті мільйонів.

Попри десятки років у кіно й на телебаченні, він так і не отримав жодного звання чи нагороди. Вескляров уникав публічності й майже не давав інтерв’ю, тож його образ оповито міфами, які часто подають як факти. Зокрема знамениту фразу "Отака х*йня, малята", яку нібито він видав під час ефіру, спростовують його колеги. Телеведуча Тетяна Цимбал в інтерв’ю OBOZ.UA пояснила, чому такого інциденту не могло статися.

Справжнє ім’я легендарного телеведучого – Пінхас Векслер. Він народився у єврейській родині в місті Тальне на Черкащині. Під час Другої світової війни змінив ім’я та прізвище. З початком війни його мобілізували до військового похідного театру Південно-Західного фронту. Потрапивши в оточення разом із військами, опинився в таборі для полонених. Саме там, аби врятуватися, назвався Петром Вескляровим. Врятували гарна українська мова та нетипова для єврея зовнішність. Йому вдалося втекти з фільтраційного табору, після чого влаштувався працювати на залізниці в окупованому Києві, а згодом оселився у Луцьку.

У Волинському обласному музично-драматичному театрі він грав провідні ролі: Городничого у "Ревізорі", Командора у "Камінному господарі", Миколу Задорожного в "Украденому щасті". У Луцьку одружився із секретаркою театру Галиною, в подружжя народився син Богдан. Родина мешкала в кімнаті комуналки у центрі міста.

Кінематографічна кар’єра Весклярова почалася з вдалих проб до фільму "Олекса Довбуш". Успішний дебют відкрив двері на кіностудію ім. Довженка, де за рік він знявся в п’яти стрічках. Йому одразу запропонували роботу в штаті кіностудії. Проте дружина не захотіла їхати до столиці, і шлюб розпався. Петро вирушив підкорювати кіно в Київ сам.

Проте справжню славу принесла йому не кінокар’єра, а телебачення. У 1962 році, після виходу на пенсію ведучого програми "Казки дідуся Панаса" Габріеля Нелідова, оголосили кастинг на роль ведучого програми. Проби пройшли понад 200 претендентів, вибрали – Векслярова. І впродовж наступних двох десятиліть він виходив в ефір у вишиванці, читаючи дітям народні та авторські казки.

Українська мова та національний одяг не раз ставали причиною переслідувань актора з боку радянської влади, яка бачила в цьому прояви націоналізму. У 1970-х роках Діда Панаса намагалися зняти з ефіру, але шквал обурених листів та дзвінків з вимогою повернути улюбленого ведучого змусив керівництво телеканалу змінити рішення. Йому писали листи з усієї України. Часто на конверті зазначали лише: "Київ, Хрещатик, 26. Діду Панасу" – і всі вони доходили до адресата. Артиста обожнювали діти. Коли під час одного з ефірів він ненароком закашлявся, на кіностудію прислали десятки банок меду та малинового варення – "для лікування".

Згодом Петро Вескляров одружився вдруге. З дружиною Лілею та її донькою Тетяною довгий час жив у скромній однокімнатній квартирі навпроти кіностудії ім. Довженка. Лише 1988 року, незадовго до виходу на пенсію, він отримав просторе помешкання на вулиці Саксаганського, у будинку, де мешкали відомі кінематографісти.

Народна артистка України Тамара Стратієнко, яка вела "Вечірню казку" після Діда Панаса, згадувала про нього: "На Хрещатик, 26 він завжди приходив у власній вишиванці – не реквізит з костюмерної. Вескляров був щиро відданий українській мові та культурі, у побуті говорив винятково українською. У ті часи на УТ режисерів майже не було, актори працювали самотужки. І він чудово давав собі раду – з прекрасною дикцією, вимовою. Сучасним телеведучим казок є чому в нього повчитися: 15 хвилин кадру без заставок – і ти маєш тримати увагу дитини".

Однак популярність на телебаченні мала й зворотній бік: після образу Діда Панаса його практично перестали запрошувати в кіно. За словами журналіста Володимира Заманського, який працював з Вескляровим, коли той одного разу з'явився у фільмі в ролі хірурга, глядачі в залі почали скандувати: "Дід Панас!", що зруйнувало сприйняття образу. Після цього режисери перестали кликати актора до нових проєктів.

Письменник, видавець і шанувальник актора Дмитро Капранов згадував Весклярова: "Те, що Дід Панас не знав російської, завадило йому стати знаменитим поза межами України. Хоча для цього він мав усі необхідні дані, був фактурний: височезний, міцний. Він міг перетворитися на ідеального підпільника для радянських фільмів, а тоді такі типажі були дуже затребувані. Але "по-руському" не говорив, тож у картинах українця завжди переозвучував інший актор".

"Нам із братом вдалося поспілкувалися з вдовою Весклярова, буквально за день до її від'їзду на постійне помешкання до Сполучених Штатів, – розповідав Капранов. – Вона передала нам деякі матеріали, кіноплівки, з якими Петро Юхимович їздив по клубах та зустрічався з глядачами. Свого часу в нас була ідея створити музей діда Панаса, але вона залишилася нереалізованою".

Найвідоміша легенда, пов’язана з Дідом Панасом, – історія про те, що після завершення одного з ефірів він нібито промовив: "Отака х*йня, малята". Передача транслювалася наживо, записів не збереглося. І хоча ніяких доказів існування цієї фрази немає, вона стала частиною народного фольклору. Є два табори: одні стверджують, що чули це на власні вуха, інші переконані – це вигадка. Колега Весклярова Володимир Заманський факт заперечував, тоді як дикторка Світлана Білоножко зауважувала, що таке, можливо, і було, але точно не в ефірі – а вже після. Тим часом, фраза увійшла до "Великого словника матюків" (Мічиганський університет, 2010) і зрештою стала частиною літературного лексикону – її можна знайти у творах Ірени Карпи та Юрія Покальчука.

Вокаліст гурту ТНМК Олександр Сидоренко (Фоззі) згадував у своїй книзі, як у дитинстві однокласник хвалився, що записав той самий ефір на магнітофон. Коментуючи це, Фоззі назвав історію "одним із найзагадковіших радянських телевізійних міфів: свідків – маса, записів – жодного".

Народна артистка України, телеведуча Тетяна Цимбал в інтерв’ю OBOZ.UA емоційно відповіла на запитання, чи справді мала місце в ефірі така історія: "Слухайте, хіба ви думаєте, що таке могло пройти на телебаченні? Ви взагалі сповна розуму? Усвідомлюєте, що то було за телебачення? Подібне проскочити не мало жодних шансів. І образливо, що творчість людини, яка увійшла в історію, часом ідентифікують за однією фразою".

Остання програма з Дідом Панасом вийшла у 1986 році. У 1988-му, у віці 77 років, Петро Вескляров пішов на пенсію, ще деякий час зустрічався з глядачами на творчих зустрічах. Артист дожив до незалежності України – помер у січні 1994 року. Спочатку казкаря поховали на Байковому кладовищі, але місце виявилося геть непридатне – щовесни могилу підтоплювало. Тоді директор цвинтаря, котрий виявився щирим шанувальником діда Панаса, зорганізував перепоховання праху в колумбарії й власним коштом встановив надгробок.

Повне інтерв’ю з Тетяною Цимбал читайте на OBOZ.UA тут.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!