Стало відомо, чи зламає економіку РФ ембарго ЄС на російську нафту

5 грудня набули чинності чергові штрафні заходи Європейського Союзу щодо Росії через її повномасштабне вторгнення в Україну: ембарго на нафту. Заборона поширюється на морські поставки, тоді як нафтопровід "Дружба" під нього не підпадає - Угорщина, Словаччина та Чехія тимчасово продовжать користуватися ним. Таким чином, обсяг російської нафти, що постачається до ЄС, відразу знизиться на 90-94 відсотки.

Ще 2021 року країни Євросоюзу викупили майже половину (47 відсотків) від усього експортного обсягу російської нафти. У фізичному вираженні це 108,1 мільйона тонн на 50,9 мільярда доларів - це дані російської Федеральної митної служби. "ЄС як найбільшого імпортера російської нафти нелегко замінити, - каже аналітик Центру європейської політики (EPC) Філіп Лаусберг. - Москві буде важко швидко знайти нових покупців. Можливо, країнам, які вже купують додаткові обсяги нафти в Росії, - серед них Туреччина та Китай - і не знадобиться ще більше нафти".

Більше того, нафтове ембарго - це "удар по головних економічних та геополітичних інтересах Володимира Путіна", вважає експерт з енергетичної політики аналітичного центру Bruegel у Брюсселі Сімоне Тальяп'єтра. Він нагадує, що Росія вже втратила частину своїх енергетичних доходів, припинивши постачати до ЄС газ. "Ці доходи пішли з Росії назавжди і їй буде важко їх замінити. Вкрай складно змінити європейський ринок газу на азійський з простої причини відсутності інфраструктури - газопроводів, - каже експерт. - І на цьому фоні нафтове ембарго стає ще важливішим, тому що суттєві доходи РФ від нафти дозволяють їй фінансувати війну в Україні".

З точки зору ЄС, 2021 року Росія була його найбільшим постачальником нафти, її частка на ринку становила 26 відсотків. Проте вже через кілька місяців, у другому кварталі 2022 року вона скоротилася до 16,7 відсотка, згідно з даними статистичного агентства Eurostat. І хоча РФ, як і раніше, залишається головним постачальником нафти до Євросоюзу, за останні місяці зросли частки інших постачальників - США, Анголи, Саудівської Аравії, Бразилії та Великобританії, а розрив між Росією та Сполученими Штатами скоротився.

Євросоюз активно укладає контракти з іншими нафтовидобувними країнами, тож проблеми з нафтою експерти не бачать. Продавців достатньо, крім того, "чорне золото" простіше транспортувати до Європи з інших континентів, аніж газ. Дефіциту не буде, упевнений Філіп Лаусберг.

Цей захід не новий - він був ухвалений Євросоюзом ще 3 червня в рамках шостого пакету санкцій: до нього увійшло відкладене часткове ембарго на постачання не лише нафти, а й нафтопродуктів з Росії. Заборона на постачання нафтопродуктів набуде чинності ще пізніше - 5 лютого 2023 року.

Крім ембарго Євросоюзу на нафту 5 грудня набирає чинності і штрафний інструмент G7 - стеля цін на морські постачання російської нафти на рівні 60 доларів за барель.

За різними оцінками, собівартість нафтовидобутку у Росії становить від 20 до 40 доларів за барель. Нафта російської марки Urals коливається на рівні близько 60-65 доларів за барель. На перший погляд, стеля цін у 60 доларів за барель не відіграє великої ролі, але Сімоне Тальяп'єтра закликає дивитися на це ширше. "Необхідно розглядати цей захід як систему, за допомогою якої можна стратегічно підвищувати тиск на Росію, знижуючи цінову стелю", - говорить він, підкреслюючи, що стеля цін ефективна тим, що встановлюється не назавжди, а може регулюватися залежно від ситуації.

Рішення про цінову стелю далося країнам ЄС ціною довгих тижнів безплідних дискусій. Польща до останнього чинила опір рівню вище 30 доларів за барель, тому що вважала все інше надто комфортним для Росії, проте ввечері 2 грудня це все ж таки узгодили.

Позицію Варшави можна зрозуміти, каже Сімоне Тальяп'єтра: "Такого поступового підходу можна було очікувати в березні чи квітні, але з початку війни минуло вже більше дев'яти місяців. Питання в тому, чи спроможна світова економіка зараз витримати таку жорстку стелю цін на російську нафту, як запропонувала Польща". Адже мета цього заходу - обмежити прибутки РФ, зберігаючи при цьому потік російської нафти на світовий ринок. Так країни "великої сімки" хочуть завдати шкоди фінансам Москви, але й уникнути різкого стрибка цін на нафту, який стався б, якби російське "чорне золото" різко зникло зі світового ринку. Відтепер Росії доведеться продавати нафту Китаю та Індії зі знижкою, що ще більше скоротить її прибутки.

Москва вже має труднощі через ці заходи, а у 2023 році тиск на неї сильно зросте, упевнений Тальяп'єтра.

Стеля цін створить для Москви ще й інші, логістичні проблеми під час збуту нафти, пояснює Філіп Лаусберг. Яким чином? Справа в тому, що стеля цін поширюватиметься також на транспортні та страхові компанії третіх країн, які не підтримують цей захід, - тих самих Китаю та Індії. Тепер, щоб придбати російську нафту, їм доведеться створити власні страхові компанії, які не підпадатимуть під ухвали ЄС, оскільки європейські страховики вже працюватимуть лише на умовах дотримання стелі цін. Оскільки страховий бізнес сконцентрований у Європі, цей перехід займе деякий час. Усього морем експортується 70-85 відсотків всієї нафти з РФ, пише агентство Reuters.

Усі ці санкції не розраховані на те, щоб призвести до повного та швидкого колапсу російської економіки, визнає Сімоне Тальяп'єтра, проте вона буде поступово і невблаганно до цього йти. "Росія вже урізала видобуток нафти або зробить це після введення ембарго. А ціна на російську нафту і так відносно низька і може ще знизитися через стелю цін на нафту. Все це, ймовірно, вдарить по російському бюджету і здатності РФ вести війну", - каже Філіп Лаусберг.

Загалом оглядачі розходяться у думках про те, як ці подвійні заходи ЄС та G7 вплинуть на світову ціну на нафту. Якщо впровадження цінової стелі піде за планом, це не повинно спровокувати світове зростання цін на нафту, вважає Тальяп'єтра. На його думку, в результаті ембарго ані для ЄС, ані для світової економіки нічого не зміниться.

Але є й побоювання, що через ембарго виникне дефіцит, а ціни на нафту підскочать, особливо якщо країни ОПЕК вирішать ще більше скоротити видобуток, зазначає Лаусберг. За прогнозами, у 2023 році відбудеться зниження попиту на нафту через уповільнення зростання світової економіки: у Китаї триває локдаун й очікується скорочення кон'юнктури, багато інших імпортерів нафти побоюються рецесії.

Джерело: Українська служба DW

korrespondent.net

Хочешь узнать больше - читай отзывы