Забужко порадила, як розпізнати в українцях "внутрішню Росію", яка сидить тихо і ставить на аватарки в мережі "Слава Україні!"

Українська публіцистка і письменниця Оксана Забужко розповіла, у чому проблема російськомовних українців і як розпізнати лицемірну "внутрішню Росію". На думку громадської діячки, такі люди видають себе самі, навіть якщо демонструватимуть у соцмережах щирий патріотизм.

Як зазначає публіцистка, більшість російськомовних людей, які проживають на територіях, на яких чимало часу панувала Росія, маю родинну травму. Тому її потрібно пропрацювати особисто, щоб зрозуміти цінність української нації. Про це Оксана Забужко розповіла в інтерв'ю "Це ніхто не буде дивитися".

"Я завжди кажу, що має відбутися певний процес подолання травми. Русифікованих українців не плутати із тими, які кричали: "Ах ти ж отродие бандеровское, не добили мы вас". Не плутати, це – убивці! У цих убивць є нащадки. Тобто у нас є своя "внутрішня Росія", безперечно. Ця "внутрішня Росія" може там сидіти тихо, але ми маємо бути до цього готові, що десь те, що вона зараз сидить тихо і може писати й ставити собі "Слава Україні!" на аватарках, оце від того, що їй там вчасно не вдалось виїхати, або вона ще розраховує зберегти свій домінантний статус-кво, який вона мала всі 30 років. Вона сама дасться чути, не турбуйтеся, і вже дається. Десь там якось раз у раз вона себе зраджує", – пояснює публіцистка.

Вона зазначила, що ця травматизація здебільшого відбулася після сталінських репресій та знущань з українців, які пручалися диктаторському режиму й асиміляції. Саме тому, на думку Забужко, потрібно особисто дослідити свій рід, що віднайти той привід, який зробив нащадків російськомовними.

"Переважна більшість наших російськомовних громадян, особливо в тих регіонах, котрі були русифіковані внаслідок сталінської заглади, – це наслідок травматизації, це результат того, що колись з нашими дідусями, чи прадідусями, чи, можливо, батьками зробили щось погане. Ось цю травматизацію кожен має усвідомити особисто, кожен має пройти десь оцю міжпоколіннєву травму. І кожен має собі пригадати, коли бабусю почали цькувати в школі за "колхозний язик", чи коли дідуся вивезли до Сибіру, а він звідти вже вернувся російськомовним із сибірською дружиною", – продовжила письменниця.

Зокрема, вона зазначила, що намагається з розумінням ставитися до російськомовних людей, а єдине, що не сприймає у своєму інфопросторі – російські пісні.

"Я реагую, коли російська музика грає. Це нечасто буває, останнім часом взагалі дуже рідко, але кожного разу, коли це відбувається, я справді реагую незалежно чи це в таксі, чи це в громадському транспорті десь раптом увімкнено. Тобто тут я вмикаю цей майданний голос і кажу: "Вдягніть, будь ласка, навушники. Я не повинна слухати те, що мене травмує". Все тихо, спокійно, всі чемні, ніхто не ображений. З другого боку я намагаюся з певним вирозумінням ставитися. Принаймні, у мене не викликає агресії ця інерційна російськомовність в українців, знаєте, на такому примітивному рівні реакція (і часом в соцмережах люди це пишуть): "Та яких вам ще бомб треба!" – зізналася громадська діячка.

Раніше OBOZ.UA писав, що Оксана Забужко поділилася спогадами про літературний обід у Кремлі, куди її запросили у 2002 році. Діячка культури зазначила, що досвід перебування на такому "параді розперезаного несмаку" допоміг зрозуміти справжню суть московської еліти та їхнє ставлення до нашої держави.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!