Українка стала принцесою Кореї, але її смерть була трагічною: що відомо про історію кохання Юлії Муллок з принцом і їхню єдину дочку

Історія Юлії Муллок, американки українського походження, яка стала останньою принцесою Кореї, є маловідомою, але надзвичайно важливою сторінкою як для корейської, так і для української історії. Її життя, сповнене несподіваних поворотів, викликів та гуманітарної місії, розкриває глибокі аспекти міжкультурних взаємин та внеску українців у світові процеси.

OBOZ.UA розповість, що відомо про останню принцесу Кореї. Юлія Муллок народилася у Пенсильванії, США, 1928 року в родині українських емігрантів. Здобувши освіту в престижному Парсонському коледжі дизайну та працюючи в архітектурному бюро видатного архітектора Бея Юйміна, вона зустріла свого майбутнього чоловіка – Лі Гу, випускника Массачусетського технологічного коледжу. Як виявилося, він був не просто інженером, а останнім наслідним принцом корейської королівської династії Чосон, що правила Кореєю понад п'ять століть.

Їхній шлюб, укладений 25 жовтня 1959 року в українській греко-католицькій церкві св. Юра у Нью-Йорку, став справжнім мезальянсом. Юлія, жінка з ліберальними західними цінностями, опинилася у центрі конфуціанської ієрархії, що вимагала суворого дотримання традицій. Примітно, що Лі Гу, освідчуючись, вивчив кілька слів українською мовою, що стало символічним початком їхнього міжкультурного союзу.

У 1963 році, після зміни політичного курсу в Південній Кореї, Лі Гу та Юлія отримали дозвіл повернутися до Сеула й оселитися в частині колишнього палацового комплексу Чандук. Хоча корейська монархія вже не мала політичного впливу, а її маєтки були націоналізовані, Юлія зіткнулася з викликами життя в новому статусі.

Однією з головних труднощів було те, що батьки чоловіка так і не змогли повністю прийняти Юлію, а відсутність біологічних дітей посилювала напругу в родині. Проте саме в цей період українка знайшла своє покликання у гуманітарній діяльності. Вона активно допомагала сиротам, відкрила майстерню дизайнерського одягу у палаці, де працювали люди з інвалідністю. Ця ініціатива була новаторською для консервативного корейського суспільства, де питання соціальної інтеграції осіб з інвалідністю та усиновлення дітей-сиріт були сильно табуйованими. За свою самовіддану працю та опіку над нужденними, Юлія отримала від місцевих жителів прізвисько "Велика мама" (Keun Umma). Подружжя також удочерило дівчинку на ім'я Євгенія Ун-Сук Лі.

На жаль, сімейне життя Юлії та Лі Гу виявилося складним. Нездатність мати біологічних дітей, культурні відмінності, фінансові труднощі та постійний тиск з боку королівської родини призвели до розлучення у 1982 році, після 20 років шлюбу. Цікаво, що ні Лі, ні Юлія більше ніколи не одружувалися. Принц переїхав до Японії, де викладав архітектуру, а Юлія залишилася жити в Сеулі, продовжуючи свою благодійну діяльність.

У 1995 році Юлія Муллок переїхала на Гаваї. Востаннє вона відвідала Корею у 2005 році, щоб віддати шану колишньому чоловікові, який помер у Токіо. Юлія Муллок пішла з життя 26 листопада 2017 року на 90-му році життя в будинку для літніх людей у Гонолулу, переживши Лі Гу на 12 років. За свідченнями близьких, її смерть була самотньою.

Український внесок у корейську історію

Історія Юлії Муллок – це не єдиний приклад впливу українців на формування сучасної Кореї. Афанасій Середін-Сабатін, архітектор-самоук з Лубен Полтавської губернії, став першим європейським придворним архітектором корейського імператора Коджона. Його роботи, зокрема Ворота Незалежності та рекреаційний павільйон у палаці Деоксугунг, досі є архітектурними пам'ятками Сеула. Середін-Сабатін також був ключовим свідком убивства японськими найманцями корейської імператриці Мін у 1895 році.

Дослідження життя Юлії Муллок та Афанасія Середіна-Сабатіна, яке активно проводиться українськими істориками та журналістами, зокрема Уляною Скицькою та Романом Пирогом, першим секретарем Посольства України в Республіці Корея, є важливим для розширення гуманітарного виміру українсько-корейських відносин.

Раніше OBOZ.UA писав, що легенда моди Вікторія Гресь назвала причину, чому українські бренди не поширені за кордоном. Українські майстри періодично з’являються на подіумах, їхні вироби одягають західні зірки, а соціальні мережі створюють ілюзію повноцінної інтеграції у світову fashion-індустрію. 

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!