NASA випадково вдарило по Марсу уламками спускаємого апарата і отримало несподівані дані про його ґрунт

У дослідженні космосу навіть вийшовше з ладу обладнання здатне приносити наукову користь. Так сталося нещодавно з падінням уламка ракети на Місяць, трохи раніше — з вивченням пилу на сонячних панелях марсійських апаратів, а тепер у новій роботі, яка скористалася випадковим бомбардуванням Марса уламками спускаємого апарата під час доставки туди марсохода Perseverance у 2021 році.

Джерело зображення: NASA

Під час підльоту до планети з висоти близько 1300 км зі спускаємого апарата були скинуті два вольфрамових баластних вантажі масою по 77 кг. Крім того, на поверхню Марса пізніше впали фрагменти маршевої ступені масою близько 540 кг. При швидкості відносно Марса близько 4,7 км/с і дуже пологому куті входу — приблизно 10 градусів — ці об'єкти пробили поверхню Червоної планети приблизно за 70 км на північний захід від кратера Єзеро, залишивши після себе п’ять добре помітних кратерів.

На прикладі Землі вчені добре уявляють механізми утворення ударних кратерів. Моделі визначення їх впливу на поверхню нашої планети дуже точні. Ця модель, так чи інакше, адаптована для умов Марса і також використовується для вивчення його поверхні за ударними кратерами. Чарівність ситуації з бомбардуванням Марса частинами спускаємого модуля полягає в тому, що вчені точно знають масу ударних об'єктів. Це дає можливість з неймовірною точністю уточнити моделі утворення ударних кратерів на цій планеті і більше дізнатися про її поверхню.

Дослідники виявили утворені кратери на знімках двох камер орбітального апарата Mars Reconnaissance Orbiter. Їх вдалося впевнено зв’язати з посадкою Perseverance, оскільки на більш ранніх знімках цих ділянок пошкоджень не було. За розмірами кратерів, характером викинутого матеріалу та результатами комп'ютерного моделювання два з них, що отримали позначення CBMD-c і CBMD-e, найімовірніше, утворили саме вольфрамові кулі, тоді як три інших з'явилися після падіння фрагментів маршевої ступені. Точне розподілення всіх ударів між об'єктами залишається дещо невизначеним.

Джерело зображення: Geophysical Research Letters 2026

Найбільш несподіваним результатом стала оцінка міцності марсіанського ґрунту. Аналіз зображень у поєднанні з тривимірним моделюванням ударних процесів показав, що його зв'язність становить приблизно 7 кПа. Це відповідає досить пухкому матеріалу, подібному до піску, здатному текти крізь пальці. Отримана оцінка узгоджується з попередніми спостереженнями посадкового апарата InSight. Але слід враховувати, що зіткнення відбулося під невеликим кутом, що може вносити суттєву похибку в розрахунки. Поки що ґрунт Марса виявився приблизно вдвічі менш щільним, ніж показували попередні моделі, що стало сюрпризом для вчених.

Автори роботи вважають, що аналогічний підхід можна застосовувати і в майбутніх місіях, перетворюючи неминуче падіння окремих елементів конструкції на позаплановий науковий експеримент. У цьому ділі головне — не захоплюватися. Дай вченим волю, вони без зусиль почнуть бомбардувати планети вже за власним бажанням.

Хочеш дізнатися більше — читай відгуки