Колекції CD- та DVD-дисків вразила дивна епідемія — вони почали розсипатися без видимих причин

Власники старих оптичних дисків зіткнулися з незвичайним видом деградації носіїв, повідомляють колеги з популярного сайту Tom’s Hardware: деякі CD після років зберігання почали самостійно покриватися глибокими тріщинами або буквально розколюватися на частини. Це відбувається на додаток до загальної біди давніх оптичних носіїв — окислення робочого шару та руйнування від ультрафіолету.

Джерело зображення: Tom’s Hardware

Як повідомляє джерело, кілька нових випадків спонтанного руйнування оптичних дисків привернули увагу японських колекціонерів, про що з'явилися численні подібні повідомлення в соціальних мережах. Передбачається, що причина не пов'язана з звичайним старінням записаного шару. За низкою ознак йдеться про хімічне руйнування полімерної основи диска.

В одному випадку руйнування полімерної підкладки пов'язали з багаторазовим чищенням і поліруванням диска — з надмірним доглядом за його поверхнею, в іншому — з тривалим зберіганням у герметичному кейсі в ложі з піноматеріалу. Джерело підкреслює, що це, по суті, висновок «диванних експертів», і воно не претендує на істину в останній інстанції. Але здорова думка в цих висновках є.

Незважаючи на високу механічну міцність полімеру, деякі хімічні речовини під впливом навколишнього середовища здатні викликати в ньому тріщини. Спочатку виникають мікроскопічні зони помутніння та сітки мікротріщин, після чого матеріал втрачає ударну міцність і може зруйнуватися під дією внутрішніх механічних напружень. Існує прямий заборона використовувати для очищення дисків сильні розчинники, наприклад, ацетон і бензол, які здатні розчиняти полімер. Для очищення допускаються значно менш агресивні ізопропіловий або метиловий спирт, але надмірне захоплення очищенням навіть безпечними засобами також може зашкодити.

Інший потенційний джерело небезпеки — старіючий пінополіуретан, яким вистилають деякі захисні бокси для електроніки та носіїв. Користувачі звернули увагу, що такий матеріал з часом може виділяти летючі сполуки, а в щільно закритій коробці гази накопичуються поблизу поверхні диска.

Зокрема, передбачається негативний вплив на полімер сполук аміаку, здатних провокувати його пошкодження з утворенням мікротріщин. Саме виділення летючих хімічних речовин з поліуретанових пін відомо фахівцям, хоча склад викидів сильно залежить від складу та віку матеріалу, тому стверджувати, що саме аміак зруйнував конкретні диски, без хімічного аналізу також не можна.

Для CD подібна механічна деградація основи особливо небезпечна: класичний компакт-диск фактично спирається на єдину полімерну основу, тоді як DVD складається з двох тонших полімерних половинок, склеєних між собою, тому характер руйнування у нього дещо інший. При цьому хімічне тріщинування доповнює вже відомі проблеми тривалого зберігання оптичних носіїв — окислення відбивного металевого шару, руйнування барвників записуваних CD/DVD, вплив ультрафіолету та розшарування DVD.

Хочеш дізнатися більше — читай відгуки