Марс був вологим і теплим мільярди років тому, а не крижаним, як показало нове дослідження

Вивчення процесів, що відбувалися на Марсі, є важливим для земних вчених для розуміння потенційного майбутнього нашої планети, а також перспектив колонізації сусідньої. Дослідження мінералів, розташованих на поверхні Марса, дозволило припустити, що мільярди років тому планета характеризувалася теплим і вологим кліматом. Це суперечить попередній теорії, яка вказувала на холодний клімат з накопиченням льоду.

Джерело зображення: NASA

Протягом багатьох десятиліть вчені сперечаються про те, чи міг Марс бути населеним у доісторичні часи. Передбачається, що Марс і Земля з'явилися приблизно в один час близько 4,5 млрд років тому. Нові дослідження вчених стосуються так званого Нойського періоду в історії геології Марса, який датований відрізком часу від 4,1 до 3,7 млрд років тому. У той час Сонячна система піддавалася так званій Пізній важкій бомбардуванні, що сприяло появі великих кратерів на Місяці, Землі, Меркурії, Марсі та Венері.

Безпосередньо на поверхні Марса з тих пір залишилися два ударних кратера: Еллада та Аргир, які мають розмір у діаметрі кілька тисяч кілометрів. Навіть у такий складний час, як Нойський період, на поверхні Марса могли існувати великі водойми та ріки, як свідчать новітні дослідження в цій галузі. До того періоду відносяться численні сліди водного середовища на поверхні планети. Кліматичні умови того періоду залишаються загадкою, але на даний момент склалися дві гіпотези. Одна припускає, що основну частину часу поверхня Марса була покрита льодовиками, які періодично танули під впливом ударів метеоритів і вивержень вулканів. Інша, більш нова, говорить про наявність великої кількості водойм, теплого клімату та переважного відсутності льодовиків.

Зірки протягом свого життєвого циклу поступово стають яскравішими. У Нойському періоді розвитку Марса Сонце було приблизно на 30% більш тьмяним, тому й поверхню Червоної планети воно нагрівало менше, ніж зараз. Щоб зберігати на Марсі вологий і теплий клімат, атмосфера планети повинна була бути помітно більш щільною і багатою парниковими газами типу двоокису вуглецю. При достатньо високому атмосферному тиску вуглекислий газ має звичку конденсуватися і формувати хмари, які знижують парниковий ефект. У даному сценарії гіпотеза про наявність холодного клімату з замороженими запасами води здається більш правдоподібною.

Відправлений на Марс у 2021 році ровер Perseverance був доставлений на колишнє дно великого озера, щоб вивчити глинисті відкладення. Результати дослідження знайдених тут шматків багатого алюмінієм каолініту дозволили припустити, що в Нойському періоді вони піддавалися активному впливу потоків води, включаючи й хімічний. Аналіз хімічного складу цих каменів показав, що вони були зневажені за вмістом заліза та магнію, але при цьому насичені титаном і алюмінієм. Вчені припустили, що подібне вплив водного середовища могло спостерігатися не при рідкісному впливі, що вивільняється з льодовиків води, а її постійним впливом у рідкому стані при позитивних температурах. Рідкі опади в той період на Марсі були досить інтенсивними, як свідчить гіпотеза. Говорити про це дозволяє порівняльний аналіз марсіанських глинистих каменів і земних, які були сформовані в періоди нашої історії, що характеризувалися теплим і вологим кліматом. У таких умовах, ймовірно, на Марсі існувала найрізноманітніша за своїм складом біологічне життя. Підходящі для її існування періоди на Марсі могли вимірюватися тисячами, а іноді й мільйонами років поспіль.

У минулому році Perseverance на дні кратера Єзеро виявив зразки геологічних порід, ймовірно, що містять докази існування біологічних форм життя на цій планеті. Вони тепер зберігаються в спеціальних контейнерах, доставити які на Землю належить майбутнім експедиціям до Червоної планети.

Хочеш дізнатися більше — читай відгуки