Марс виявився відповідальним за тривалість льодовикових періодів на Землі, як з'ясували вчені

Публікація на сайті препринтів arXiv.org відкриває Марс з несподіваного боку. Вчені раніше не припускали, що ця відносно невелика планета здатна суттєво впливати на клімат Землі. І даремно! Моделювання показало, що Червона планета відповідає за тривалість кількох циклів льодовикових періодів на Землі. Якби у Марса була інша маса, доля біологічного життя на нашій планеті склалася б зовсім інакше — і не факт, що в кращу сторону.

Джерело зображення: ШІ-генерація Grok 4.1/3DNews

Вчені провели комп'ютерні симуляції, змінюючи масу Марса від нуля до десятикратного перевищення її істинної величини, щоб вивчити його гравітаційний вплив на зміни орбітальних параметрів Землі. Виявилося, що незважаючи на менші розміри в порівнянні з Юпітером (вплив якого на нашу планету вже доведено), Марс відіграє ключову роль у формуванні циклів Міланковича — таких змін орбіти і нахилу осі Землі, які визначають чергування льодовикових періодів і потеплінь.

Основним відкриттям стало те, що великий цикл тривалістю 2,4 млн років (grand cycle), що викликає довгострокові коливання клімату, існує лише завдяки достатній для цього масі Марса. Цей цикл пов'язаний з повільним дрейфом орбіт Землі і Марса, що впливає на кількість отримуваного Землею сонячного світла. У симуляціях при наближенні маси Марса до нуля цей цикл повністю зникає.

Крім того, Марс посилює більш короткі цикли ексцентриситету (тривалістю близько 100 тисяч років), подовжуючи їх і збільшуючи амплітуду при зростанні маси Червоної планети в моделях. Стабільним залишається лише 405-тисячний цикл, визначений впливом на Землю Венери і Юпітера.

В цілому механізм таких явищ відомий і частково відслідковується, наприклад, за аналізом донних відкладень у Світовому океані. Цей механізм впливу полягає в гравітаційному взаємодії внутрішніх планет Сонячної системи. Однак до недавнього часу Марс не враховувався. Тим не менш, ця відносно невелика планета змінює форму орбіти Землі, нахил її осі і напрямок полюсів зазвичай з періодом близько 41 тисячі років (хоча в моделях з більш масивним Марсом це відбувається з більшою затримкою — 45–55 тисяч років), що безпосередньо впливає на розподіл сонячної радіації по широтах нашої планети. Якби Марс був більшим і важчим, це подовжило б льодовикові періоди і кардинально змінило б умови для біологічного життя на Землі.

Відкриття підкреслює, що клімат Землі формується не лише динамікою системи Земля—Сонце, але й сукупним впливом усіх сусідніх планет, включаючи газові гіганти. Більше того, робота має важливе значення для оцінки обитаємості екзопланет: наявність масивного сусіда, подібного до Марса, може запобігати замерзанню планети або радикально змінювати сезонні цикли на інших світах. Вивчення орбіт далеких планет з такою ступенем деталізації допоможе зробити важливі відкриття і уникнути серйозних помилок.

Хочеш дізнатися більше — читай відгуки