Відкрита перша в історії зелена зірка, але астрономам доведеться повірити на слово

Зазвичай зірки не виглядають зеленими: навіть якщо максимум їхнього випромінювання припадає на зелену область спектра, світло інших довжин хвиль у сумі дає білий відтінок. Однак астрономи виявили незвичайний білий карлик, атмосфера якого змінює цю звичну картину.

Джерело зображення: University of Warwick

Група астрономів з Уорикського університету (University of Warwick) у Великобританії повторно дослідила зірку, яка повинна виглядати для людського ока зеленуватою. Це білий карлик WD J1330+6435, розташований приблизно в 280 світлових роках від Землі в сузір'ї Дракона. Ця зірка колись привернула увагу астрономів своїм незвичайним спектром з яскраво вираженою лінією літію, якого, нагадаємо, сучасна космологія явно не досчитыває у Всесвіті — його там виявлено менше, ніж показують розрахунки.

Попередні дослідження спектра білого карлика WD J1330+6435 були проведені з суттєвими обмеженнями, і нова робота мала на меті усунути цей пробіл. Також необхідно нагадати, що формально білий карлик — це не зірка. Це щільні залишки зірок, які вичерпали ядерне паливо і скинули зовнішні оболонки. За масою такий об'єкт може бути порівнянний із Сонцем, хоча за розміром він близький до Землі. З цього випливає, що неозброєним оком побачити їх на небі неможливо — вони вкрай тьмяні.

Зазвичай колір зірки визначається, перш за все, температурою її поверхні, але у білих карликів важливу роль відіграє склад атмосфери. Якщо щось падає на нього, то ця речовина — екзопланета або великий астероїд — забруднює атмосферу білого карлика і змінює її спектр аж до видимого діапазону, як сталося у випадку WD J1330+6435. Це як кинути в вогонь хлорид міді або навіть звичайний мідний дріт — полум'я відразу ж забарвиться в зелені відтінки. Новий уточнений розрахунок спектра WD J1330+6435 показав, що якщо підійти до нього на таку відстань, коли об'єкт стане видимим, то для людського ока він буде здаватися зеленим.

Симуляція спектрів білих карликів

У випадку білого карлика WD J1330+6435 головну роль відіграв натрій. У звичайних умовах його атоми поглинають світло в вузькій області оранжевого спектра. Однак атмосфера білого карлика настільки щільна, що атоми натрію постійно стикаються з атомами гелію. Ці взаємодії змінюють характер поглинання: замість вузької смуги натрій блокує більш широкий діапазон довжин хвиль, включаючи жовті, оранжеві та частину червоних. Кальцій додатково поглинає фіолетове світло.

Як результат, максимум випромінювання цього білого карлика припадає приблизно на довжину хвилі 500 нм, що відповідає синьо-зеленій області спектра. Розрахунки показують, що, таким чином, видимий колір залишків цієї зірки матиме світлий жовтувато-зелений відтінок.

Для вчених це не просто красиво. Таким чином вони отримують можливість вивчати склади та еволюцію далеких планетних систем. Залишки зірки у вигляді білого карлика, як би готують матеріал падаючої на них речовини до спектрального розкладання і передають його нам для вивчення.

Хочеш дізнатися більше — читай відгуки