Я лікувалась у Тетяни Антоніни 10 років тому і можу підтвердити, що вона чуйна людина і хороший спеціаліст. Щоб ви розуміли у мене був такий парадонтоз, що я не могла нічого вкусы и, щоб не потекла кров. Вона не просто зробила операцію, ай склала передопераційну програму, щоб ефект утримався довше. Дякувати їй, навіть після такого тривалого часу рецедивів хвороби немає.
Я лікуюсь у Ф.Т.А,хочу сказати що це прикрасити хірург стоматолог,приходить до мене в пелату ще деколи навіть немає 8.30 та 9,дуже хороша перед операцією переживала але пам'ятаю що казала "непереживайте Мирося все буде добре" так і було бо в мене була досить складна операція робило два лікаря Т.А та був же один хороший лікар Б.Б.А(ЛОР) відділення
скажу одне -два роки тому Т.А. врятувала мені життя.І більш людянішого ставлення до пацієнта я ще не зустрічала і не тільки в локл,а мені, повірте, є з чим зрівнювати. І в палату приходила навіть в 20.30 год і в8.00 і дзвонила пару раз в день і все це причому ДІЙСНО БЕЗПЛАТНО! Лікування у неї -один з найкращих моментів в історії моїх поневірянь по лікарях.
Замість того щоб заспокоїти пацієнта перед операцією попускає ніби я студентка на парі! Коли я була в неї на прийомі відчуття ніби екзамен здавала. Досить дивна жіночка. Не люблю коли мені хамлять
Лечился у Філіпської Т.А. она мне удаляла слюнную железу.Операция была проведена идеально , отношения ко мне как к пациенту на высшем уровне и уход - надлежащий.Благодарен ей по сей день , а прошло уже 4-ре с половиной года.
Ось вже минуло більше року, як я лікувалась у ФІЛІПСЬКОЇ ТЕТЯНИ АНТОНІВНИ - хірурга вищої категорії (саме це повторювала вона на кожному прийомі, набиваючи собі ціну). Через чотири місяці після лікування у «ЛІКАРЯ З ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ» та після її бредового діагнозу причина виникнення абсцесів була встановлена – лейкемія, з багатьма іншими супутніми діагнозами - хронічний сепсис, асцит, цироз, спленогепатомегалія. Але найгірше, що окрім обличчя у мене вже перегнили ноги, в результаті чого розвився виражений лімфостаз, і зараз мені дуже важко ходити (про взуття, в яке поміщаються мої ноги, вже і нема що говорити). Я на інвалідності. Ось такий результат я отримала лише через те, що у ФІЛІПСЬКОЇ вистарчило часу лише на те, щоб задовольнити свої амбіції бредовим діагнозом. Якщо б після консультації у професора імунолога (до речі, за свою присутність на консультації ФІЛІПСЬКА взяла 200 доларів), який і ставив попередній діагноз хронічний сепсис, взяли кров на посів, як і повинно бути, на фоні підвищеної температури, то мені би вдалось уникнути багатьох проблем, звичайно, що не лейкемії, але хоча б ноги не були у такому стані. Але, оскільки у ФІЛІПСЬКОЇ завжди не було часу, то перед тим, як взяти кров на посів, про температуру вона і не запитала – зате ФІЛІПСЬКА вважала, що температуру важливо міряти лише через дві години після ін’єкції димедролу з анальгіном для того, щоб поставити свій бредовий діагноз. Спочатку, я мріяла про те, що отримавши «кінцевий результат», я доведу ФІЛІПСЬКІЙ, на скільки вона не права, адже я знала, що я не ідіот і жодним синдромом Мюнхаузена не страдаю. Але, отримавши діагноз, який є вироком… залишилась одна пустота… Я ще навіть їй не віднесла заключення онколога і просто не глянула в очі… Хай розсудить Бог… А я зі своїм синдромом Мюнхаузена мовчки пройшла усю хіміотерапію, «повзаючи» на роботу з усіма характерними побічними ефектами лікування. Лікарю-онкологу, звичайно, що я розказала про лікування у ФІЛІПСЬКОЇ та її діагноз, тому він пішовши на компроміс, розписав схему таким чином, що я усі внутрішньовенні вливання отримувала по вихідних. Лікарняний лист на чотири місяці я просто викинула. Тільки те, що випало волосся після хіміотерапії приховати не вдається… Ось такий результат я отримала після лікування у ФІЛІПСЬКОЇ… Тому, коли Ви бачите, що лікаря цікавлять лише гроші, а на усе інше у нього не має часу, то тікайте звідти чим швидше, бо втратите віру в усіх і в усе. А в моєму випадку може це і краще, адже лейкемія це рано чи пізно, а все одно вирок… А у ФІЛІПСЬКОЇ звичайно, що все гаразд, вона дальше шукає «лохів», на яких можна добре заробити, і зовсім не має часу подумати про те, що калічить чиєсь життя і при цьому ще виявляє незадоволення, коли чує про себе негативні відгуки.
Я не можу і не хочу нічого сказати поганого про усіх лікарів відділу, я їх не знаю, мабуть вони і є чесними людьми та хорошими фахівцями. Але «людяність», «адекватність» та «нормальність» Філіпської вираховується хіба що кількістю сотень людей (у мене на роботі і не лише на роботі), яким вона оголосила «бредовий діагноз», що сама сфабрикувала. При тому мені не сказала жодного слова, у виписці діагноз подала, як «інфільтрат щічної ділянки ускладнений флегмоною скроневої ділянки». Коли віддавала виписку, то нормально взяла в мене ще 2000грн, хоча 2000грн отримала вже три дні назад, тоді коли розкривала флегмону. За ті три дні я її не бачила жодного разу - це були вихідні – у відділені був лише черговий лікар, вона жодного разу не подзвонила. Лікар не повинен бути нянькою, але коли хоче брати багато грошей, то може створити хоча б видимість роботи, і задзвонити.
Коли я дізналась, що існує «синдром Мюнхаузена», то прочитала про це багато інформації. І чим більше я дізнавалась, тим більше дивувалась Філіпській, чим вона керувалась звинувативши мене у цьому… Якщо б мене цікавило «садо- мазо-», або «гострі відчуття», то я ніяк не зацікавлена була б віддячуватись лікарю, зверталась би просто в приймальне відділення, до будь-якого лікаря, а не «по дзвінку знайомої людини». А ще робота у мене пов’язана з постійними відрядженнями, і за «гострими відчуттями» я б могла звертатись у любе відділення щелепно-лицевої хірургії хоч у кожному місті України, а не ходити до одного лікаря, просити допомоги і надіятись на обіцяний кінцевий результат. Наступне, чого можуть бажати ідіоти – бажання звернути на себе увагу… О, в моїй ситуації це - справді, круто! Коли в тебе постійно з’являються абсцеси і флегмони на обличчі, тобто гниє голова, увагу ти справді на себе звертаєш, а саме: Ти перестаєш пити каву на роботі, оскільки горнятка в офісі спільні, і ти розумієш, що кожному з колег буде неприємно пити з нього, думаючи, що з нього пила ти. Ти, звичайно, не можеш ходити з усіма на обід, бо розумієш, що колегам може бути бридко під час обіду дивитись на твоє спотворене обличчя і ти зіпсуєш людям апетит. Ти не можеш заходити в гості до друзів, бо мусиш випити хоча б каву, а ти знову ж розумієш, що їм доведеться кип’ятити після тебе горнятко. Ти нікого не можеш запросити до себе додому, бо розумієш, що тим самим поставиш людей в незручне положення, їсти-пити їм буде дуже неприємно – вони боятимуться заразитись, а відмовитись їм буде незручно, щоб тебе не образити, і т.д.
Якщо Філіпська справді була впевнена у діагнозі «синдром Мюнхаузена», вона повинна була вказати це у виписці і направити на консультацію до психіатра, оскільки це захворювання психіки, я б звичайно, що не відмовилась, а з її сторони це було хоча би чесно, а так як поступила Філіпська – це просто підлість. А найбільше цікаво - за що?
Ірино, я не знайома ні з вами, ні з вашою історією хвороби, але я особисто знаю багатьох лікарів даної кафедри і відділу щелепно-лицевої хірургії - це абсолютно адекватні і нормальні люди. Коли, можливо, і виникло якесь непорозуміння, ми ж усі живі люди, то на мою думку, вам краще знову звернутись до них і просити допомоги, просити, щоб Тетяна Антонівна, Маркіян Мирославович, можливо навіть і Іван Мирославович, все таки знайшли вихід з даної ситуації і допомогли Вам. А від того, що ви кричите про свої образи та «обливаєте» лікаря на усіх сайтах, вам краще не стане і від того ви, звичайно, що не одужаєте. Oдумайтесь.
Віктор, це справді брехня і наклеп, але не з моєї сторони, а зі сторони Філіпської. Я, коли лікувалась у неї, то повністю довіряла, як лікарю і як людині. Жодного синдрому Мюнхаузена у мене немає і ніколи небуло. Я коли і могла притворятись, то лише в зворотню сторону. Наприклад, їздити у відрядження з підщелеповими флегмонами, скориставшись тим, що це зима і можна одягати гольфи та шалики, щоб ніхто і не помітив, пити більше знеболюючого, щоб на роботі не помітили, що у мене поганий настрій або мені боляче. Я взагалі не з тих людей, що ниють про хвороби та біль, не з тих людей, що ходять з термометром під пахою і бігають по лікарях. І повірте, отримати такий "результат" лише за те, що ти розраховувала на щиру розмову це справді образливо.
® 2009–2024 «ТОНЕТО»
Посмотреть, узнать оценки, отзывы про товары, компании, людей. Оставить мнение про качество услуг, недостатки, достоинства человека.
Все авторские права сохранены за своими правообладателями.
Люба (Гость) 25 февраля 2020
оценка: 5.0
Самбір
Я лікувалась у Тетяни Антоніни 10 років тому і можу підтвердити, що вона чуйна людина і хороший спеціаліст. Щоб ви розуміли у мене був такий парадонтоз, що я не могла нічого вкусы и, щоб не потекла кров. Вона не просто зробила операцію, ай склала передопераційну програму, щоб ефект утримався довше. Дякувати їй, навіть після такого тривалого часу рецедивів хвороби немає.
Отзыв был полезен? Да (2)
Мирослава (Гость) 22 марта 2018
оценка: 5.0
Кам'янка Бузький район
Я лікуюсь у Ф.Т.А,хочу сказати що це прикрасити хірург стоматолог,приходить до мене в пелату ще деколи навіть немає 8.30 та 9,дуже хороша перед операцією переживала але пам'ятаю що казала "непереживайте Мирося все буде добре" так і було бо в мене була досить складна операція робило два лікаря Т.А та був же один хороший лікар Б.Б.А(ЛОР) відділення
Отзыв был полезен? Да (9)
галина (Гость) 16 марта 2015
львів
скажу одне -два роки тому Т.А. врятувала мені життя.І більш людянішого ставлення до пацієнта я ще не зустрічала і не тільки в локл,а мені, повірте, є з чим зрівнювати. І в палату приходила навіть в 20.30 год і в8.00 і дзвонила пару раз в день і все це причому ДІЙСНО БЕЗПЛАТНО! Лікування у неї -один з найкращих моментів в історії моїх поневірянь по лікарях.
Отзыв был полезен? Да (10)
Неважно (Гость) 29 октября 2013
оценка: 0.7
Неважно
Замість того щоб заспокоїти пацієнта перед операцією попускає ніби я студентка на парі! Коли я була в неї на прийомі відчуття ніби екзамен здавала. Досить дивна жіночка. Не люблю коли мені хамлять
Отзыв был полезен? Да (10)
Сергей (Гость) 1 июля 2013
Львов
Лечился у Філіпської Т.А. она мне удаляла слюнную железу.Операция была проведена идеально , отношения ко мне как к пациенту на высшем уровне и уход - надлежащий.Благодарен ей по сей день , а прошло уже 4-ре с половиной года.
Отзыв был полезен? Да (8)
Ірина (Гость) 6 февраля 2013
Львів
Ось вже минуло більше року, як я лікувалась у ФІЛІПСЬКОЇ ТЕТЯНИ АНТОНІВНИ - хірурга вищої категорії (саме це повторювала вона на кожному прийомі, набиваючи собі ціну). Через чотири місяці після лікування у «ЛІКАРЯ З ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ» та після її бредового діагнозу причина виникнення абсцесів була встановлена – лейкемія, з багатьма іншими супутніми діагнозами - хронічний сепсис, асцит, цироз, спленогепатомегалія. Але найгірше, що окрім обличчя у мене вже перегнили ноги, в результаті чого розвився виражений лімфостаз, і зараз мені дуже важко ходити (про взуття, в яке поміщаються мої ноги, вже і нема що говорити). Я на інвалідності. Ось такий результат я отримала лише через те, що у ФІЛІПСЬКОЇ вистарчило часу лише на те, щоб задовольнити свої амбіції бредовим діагнозом. Якщо б після консультації у професора імунолога (до речі, за свою присутність на консультації ФІЛІПСЬКА взяла 200 доларів), який і ставив попередній діагноз хронічний сепсис, взяли кров на посів, як і повинно бути, на фоні підвищеної температури, то мені би вдалось уникнути багатьох проблем, звичайно, що не лейкемії, але хоча б ноги не були у такому стані. Але, оскільки у ФІЛІПСЬКОЇ завжди не було часу, то перед тим, як взяти кров на посів, про температуру вона і не запитала – зате ФІЛІПСЬКА вважала, що температуру важливо міряти лише через дві години після ін’єкції димедролу з анальгіном для того, щоб поставити свій бредовий діагноз. Спочатку, я мріяла про те, що отримавши «кінцевий результат», я доведу ФІЛІПСЬКІЙ, на скільки вона не права, адже я знала, що я не ідіот і жодним синдромом Мюнхаузена не страдаю. Але, отримавши діагноз, який є вироком… залишилась одна пустота… Я ще навіть їй не віднесла заключення онколога і просто не глянула в очі… Хай розсудить Бог… А я зі своїм синдромом Мюнхаузена мовчки пройшла усю хіміотерапію, «повзаючи» на роботу з усіма характерними побічними ефектами лікування. Лікарю-онкологу, звичайно, що я розказала про лікування у ФІЛІПСЬКОЇ та її діагноз, тому він пішовши на компроміс, розписав схему таким чином, що я усі внутрішньовенні вливання отримувала по вихідних. Лікарняний лист на чотири місяці я просто викинула. Тільки те, що випало волосся після хіміотерапії приховати не вдається… Ось такий результат я отримала після лікування у ФІЛІПСЬКОЇ… Тому, коли Ви бачите, що лікаря цікавлять лише гроші, а на усе інше у нього не має часу, то тікайте звідти чим швидше, бо втратите віру в усіх і в усе. А в моєму випадку може це і краще, адже лейкемія це рано чи пізно, а все одно вирок… А у ФІЛІПСЬКОЇ звичайно, що все гаразд, вона дальше шукає «лохів», на яких можна добре заробити, і зовсім не має часу подумати про те, що калічить чиєсь життя і при цьому ще виявляє незадоволення, коли чує про себе негативні відгуки.
Отзыв был полезен? Да (25)
Ірина (Гость) 13 января 2012
Львів
Я не можу і не хочу нічого сказати поганого про усіх лікарів відділу, я їх не знаю, мабуть вони і є чесними людьми та хорошими фахівцями. Але «людяність», «адекватність» та «нормальність» Філіпської вираховується хіба що кількістю сотень людей (у мене на роботі і не лише на роботі), яким вона оголосила «бредовий діагноз», що сама сфабрикувала. При тому мені не сказала жодного слова, у виписці діагноз подала, як «інфільтрат щічної ділянки ускладнений флегмоною скроневої ділянки». Коли віддавала виписку, то нормально взяла в мене ще 2000грн, хоча 2000грн отримала вже три дні назад, тоді коли розкривала флегмону. За ті три дні я її не бачила жодного разу - це були вихідні – у відділені був лише черговий лікар, вона жодного разу не подзвонила. Лікар не повинен бути нянькою, але коли хоче брати багато грошей, то може створити хоча б видимість роботи, і задзвонити.
Коли я дізналась, що існує «синдром Мюнхаузена», то прочитала про це багато інформації. І чим більше я дізнавалась, тим більше дивувалась Філіпській, чим вона керувалась звинувативши мене у цьому… Якщо б мене цікавило «садо- мазо-», або «гострі відчуття», то я ніяк не зацікавлена була б віддячуватись лікарю, зверталась би просто в приймальне відділення, до будь-якого лікаря, а не «по дзвінку знайомої людини». А ще робота у мене пов’язана з постійними відрядженнями, і за «гострими відчуттями» я б могла звертатись у любе відділення щелепно-лицевої хірургії хоч у кожному місті України, а не ходити до одного лікаря, просити допомоги і надіятись на обіцяний кінцевий результат. Наступне, чого можуть бажати ідіоти – бажання звернути на себе увагу… О, в моїй ситуації це - справді, круто! Коли в тебе постійно з’являються абсцеси і флегмони на обличчі, тобто гниє голова, увагу ти справді на себе звертаєш, а саме: Ти перестаєш пити каву на роботі, оскільки горнятка в офісі спільні, і ти розумієш, що кожному з колег буде неприємно пити з нього, думаючи, що з нього пила ти. Ти, звичайно, не можеш ходити з усіма на обід, бо розумієш, що колегам може бути бридко під час обіду дивитись на твоє спотворене обличчя і ти зіпсуєш людям апетит. Ти не можеш заходити в гості до друзів, бо мусиш випити хоча б каву, а ти знову ж розумієш, що їм доведеться кип’ятити після тебе горнятко. Ти нікого не можеш запросити до себе додому, бо розумієш, що тим самим поставиш людей в незручне положення, їсти-пити їм буде дуже неприємно – вони боятимуться заразитись, а відмовитись їм буде незручно, щоб тебе не образити, і т.д.
Якщо Філіпська справді була впевнена у діагнозі «синдром Мюнхаузена», вона повинна була вказати це у виписці і направити на консультацію до психіатра, оскільки це захворювання психіки, я б звичайно, що не відмовилась, а з її сторони це було хоча би чесно, а так як поступила Філіпська – це просто підлість. А найбільше цікаво - за що?
Отзыв был полезен? Да (3)
Oksana (Гость) 11 января 2012
Lviv
Ірино, я не знайома ні з вами, ні з вашою історією хвороби, але я особисто знаю багатьох лікарів даної кафедри і відділу щелепно-лицевої хірургії - це абсолютно адекватні і нормальні люди. Коли, можливо, і виникло якесь непорозуміння, ми ж усі живі люди, то на мою думку, вам краще знову звернутись до них і просити допомоги, просити, щоб Тетяна Антонівна, Маркіян Мирославович, можливо навіть і Іван Мирославович, все таки знайшли вихід з даної ситуації і допомогли Вам. А від того, що ви кричите про свої образи та «обливаєте» лікаря на усіх сайтах, вам краще не стане і від того ви, звичайно, що не одужаєте. Oдумайтесь.
Отзыв был полезен? Да (9)
Ірина (Гость) 1 января 2012
Львів
Віктор, це справді брехня і наклеп, але не з моєї сторони, а зі сторони Філіпської. Я, коли лікувалась у неї, то повністю довіряла, як лікарю і як людині. Жодного синдрому Мюнхаузена у мене немає і ніколи небуло. Я коли і могла притворятись, то лише в зворотню сторону. Наприклад, їздити у відрядження з підщелеповими флегмонами, скориставшись тим, що це зима і можна одягати гольфи та шалики, щоб ніхто і не помітив, пити більше знеболюючого, щоб на роботі не помітили, що у мене поганий настрій або мені боляче. Я взагалі не з тих людей, що ниють про хвороби та біль, не з тих людей, що ходять з термометром під пахою і бігають по лікарях. І повірте, отримати такий "результат" лише за те, що ти розраховувала на щиру розмову це справді образливо.
Отзыв был полезен? Да (2)
Viktor (Гость) 29 декабря 2011
Lviv
Брехня і наклеп!
Отзыв был полезен? Да