Причин для гідронефрозу чимало – від банальної сечокам’яної хвороби до хірургічних втручань на органах малого таза. Про найголовніше, що треба знати, аби не втратити нирку, розповідає уролог, онкохірург, провідний спеціаліст урологічного стаціонару клініки “Оксфорд Медікал” Віктор Когут.
Хвороба чи наслідок
Гідронефротична трансформація нирки – це патологія, яка по суті є не хворобою, а ускладненням інших захворювань, що спричиняють звуження сечовивідних шляхів та порушують відтік сечі ними. Зрештою порожнинна система нирки розширюється, її тканина з часом атрофується й відтак орган перестає функціонувати. Процес незворотній: навіть якщо перешкоду для відтоку сечі усунути, атрофована ниркова тканина вже не відновлюється.
За гідронефрозу нирка перетворюється просто на мішок, заповнений сечею, й одне з її головних завдань – концентрація сечі – більше не виконується. Ви ж знаєте, що вода для цього парного органа слугує матрицею, за допомогою якої з організму виводиться все, що йому не потрібно? Тому втрата ниркою функції концентрації продуктів обміну речовин у воді й порушення виведення її назовні призводить до серйозних наслідків.
Причини гідронефрозу
Чинники виникнення патології різні: вони можуть бути як вродженими, так і набутими. У першому випадку патологія сечоводу закладається внутрішньоутробно, у другому – гідронефротична трансформація відбувається протягом життя внаслідок певних захворювань чи маніпуляцій.
Віктор Когут пояснює: “Коли камінь виходить з нирки в сечовід, у людини починається коліка. Якщо пацієнт не йде до лікаря, терпить, то біль з часом минає. Однак проблема не розв’язується: камінь, хоч і перестає турбувати, залишається в сечоводі, через що поступово розвивається гідронефроз. Інколи таке безвідповідальне ставлення до свого здоров’я призводить до повної втрати функції нирки”.
Тож треба вчасно діагностувати й фахово лікувати патологію. Адже непроліковані стриктури (звуження), камені у сечоводі чи його ураження внаслідок променевої терапії або травматичних оперативних втручань на малому тазі ведуть до порушення відтоку сечі. Якщо цю перешкоду не усунути, за кілька місяців, подекуди років нирка перестане працювати: сеча просто не буде відходити. За термінальної стадії гідронефрозу тканина нирки стає зовсім тонкою – й орган зрештою втрачає свою функцію.
Симптоми: підступність патології
Сподіватися самостійно виявити проблему марно. Зазвичай яскраво виражених симптомів, як-от висока температура чи сильний больовий синдром, немає. Під час розвитку гідронефрозу переважно турбує тупий біль у попереку, який іноді іррадіює нижче, або у підребер'я вперед чи по боковій частині живота.
Однак коли на тлі патології розвивається запальний процес, що характеризується важким септичним станом, тоді з’являється лихоманка.
На жаль, під гідронефроз може маскуватися будь-яка хвороба черевної порожнини, яка має невиражений больовий синдром, або захворювання хребта, що також дають тупий біль у попереку. Тільки на підставі скарг пацієнта лікарю буває складно визначити, чи урологічна це проблема, адже специфічних симптомів немає. Проте вузькому сфахівцю, зокрема урологу, встановити діагноз досить легко.
Діагностика: проста й доступна
Первинний спосіб діагностики – ультразвукове дослідження, яке дає орієнтовну інформацію про стан органів сечовидільної системи. На апараті можна побачити ознаки гідронефрозу. Далі заходи передбачають не лише уточнення ступеня патологічного стану, а й виявлення його причин.
Найбільш інформативною в цьому плані є комп'ютерна томографія з внутрішньовенним підсиленням. Якщо УЗД дає змогу виявити проблему, то КТ – зрозуміти, чому вона виникла, й визначити стадію ускладнення: наскільки збережена чи ні видільна функція нирки. Адже, як зазначалося вище, гідронефроз первинно – це не хвороба, а ускладнення, що виникає внаслідок порушення відтоку сечі з різних причин.
Тож під час вибору клініки важливо, щоб вона мала весь діагностичний цикл: лабораторні, ультразвукові, рентгенологічні, променеві дослідження – і пропонувала найсучасніші лікувальні методики, зокрема лапароскопічну хірургію.
Лікування: чарівної пігулки не буде
Консервативного лікування за гідронефрозу не існує – спричиняти гідронефротичну трансформацію може безліч чинників (механічних чи функціональних), але жодна таблетка не усуне перешкоду для відтоку сечі. Тому найчастіше застосовуються хірургічні методи.
Тактика оперативного втручання залежить від стану нирки на поточний момент: наскільки на час обстеження вона втратила свої функції, щоб розуміти, чи є сенс зберігати орган.
Другим важелем для вибору методики є причина виникнення патології. Наприклад, коли пухлини органів малого таза розповсюджуються на сечовід (інколи не можна видалити пухлину, не пошкодивши цю трубчасту ніжну структуру), виконується реконструкція – частина сечоводу заміщується тканинами сечового міхура. Найскладнішим у такому випадку є ураження сечоводу посередині, бо замінити його частину проблематично. Тоді нирку, навіть якщо вона функціонує, можуть взагалі видалити.
Якщо ухвалюється рішення про нефректомію, друга нирка повністю перебирає на себе функцію видаленої.
Проте для покращення відтоку сечі використовуються медичні девайси. Для тимчасового поліпшення стану нирки, в тому числі функціонального, назовні або всередині тіла встановлюються урологічні трубки – стенти та нефростоми. Інколи, щоб визначитися, чи слід робити органозберігальну операцію, хірург штучно відновлює відтік сечі з нирки за допомогою зовнішнього або внутрішнього дренування, аби перевірити, наскільки (оцінюється математично) орган зберіг свою функцію. І вже на цьому підґрунті ухвалюється остаточне рішення: залишати чи видаляти орган.
Реабілітація
Все залежить від обсягу хірургічного втручання. В основному перевага віддається малоінвазивним хірургічним методам. Коли нирка зберігається, виконується пластична операція на сечоводі, тоді відновлення проходить досить легко. На другий день після такого втручання пацієнт вже сам встає з ліжка й пересувається. Зазвичай перебування у стаціонарі триває 1-2 доби. У разі видалення нирки період реабілітації збільшується на 2-3 дні.
Відкрите хірургічне втручання проводиться тільки в разі гострої ситуації – сепсису, запального процесу, гнійного ураження нирки. Тоді реабілітація буде довшою.
Чи можлива профілактика
Найкраща профілактика патології – раз на рік робити стандартне обстеження: УЗД органів черевної порожнини та сечової системи.
Якщо проблема виявлена, краще послухати думку кількох фахівців стосовно методу лікування.
Та головне – обирати фахівців, які самі роблять операції. Адже тільки лікар, що оперує, може визначити, який вид хірургічного втручання підходить найкраще і чи потрібно воно взагалі.
І наостанок експерт зауважує: під час вибору медичного закладу й безпосередньо фахівця важливо знати, що ця операція не є якимось ексклюзивним заходом для клініки та лікаря. В уролога має бути достатньо практики, а заклад повинен забезпечити всю необхідну матеріально-технічну базу й кваліфікований персонал.
4.8