Є чимало обставин, що провокують неконтрольоване вироблення сльози. Тож як розпізнати – ситуація потребує фахової допомоги чи симптом мине сам собою і не має чого про що хвилюватися?
Сльози можуть бути як природною реакцією на певний подразник, так і сигналом або симптомом хвороби. Коли це норма, а коли треба звернутися до фахівця, розповідає головний лікар одеського центру “Ексімер”, офтальмохірург та ретинолог Ілля Афанасьєв.
Трохи про сльозу та її різновиди
За функцією утворення сльози можна поділити на 3 типи:
Наведені ситуації є нормою. Наш організм дуже розумний: щоб убезпечити себе від негативних чинників, він відповідно реагуватиме на ти чи інші умови. Сльози в разі зимового вітру захищають очі від холоду й пилу, що вирує у повітрі, аби зменшити пошкодження рогівки цими факторами. Сухе повітря в кімнаті спонукає компенсувати брак вологи сльозотечею, що може бути варіантом норми. Як і у випадку зорової втоми. Так само природно, коли ми плачемо, дивлячись зворушливу сцену в серіалі.
Коли сльозотеча має насторожити
Є 2 основні ознаки, що треба звернутися до лікаря:
Запалення. Будь-який дискомфорт при сльозотечі (свербіж, набряк, пекучість, відчуття стороннього тіла) може свідчити про патологію, яка виникає через запальну реакцію. До речі, причиною її розвитку не обов’язково є вірусна чи бактеріальна інфекція, що проявляється як кон’юнктивіт, блефарит, кератит. До запальних реакцій належить й алергічна: сезонна алергія на пилок та грибок також дає сльозотечу.
Синдром сухого ока. Цей стан впливає на якість і кількість сльози, яка має захищати око. До нього призводять різноманітні фактори – від ендокринних, аутоімунних захворювань та патологій органу зору до надмірного зорового навантаження й умов навколишнього середовища та життя. Сльоза через порушення слізної плівки не тримається на рогівці та слизовій, що змушує око виробляти все нову й нову порцію для необхідного зволоження.
Катаракта. Сльозотеча може бути наслідком серйозних захворювань. Наприклад, катаракти. Вона входить до трійки найпоширеніших у світі хвороб, які ведуть до сліпоти. При помутнінні кришталика в деяких випадках промені світла неправильно відбиваються, що створює ефект калейдоскопа, який засліплює, і рефлекторно виділяється більше сльози. Отже, звичайна сльозотеча через яскраве світло іноді є першою ознакою захворювання, яке погіршує гостроту та якість зору.
Коли з’являються наведені скарги, треба обов'язково звернутися до офтальмолога, щоб виявити причину: це запалення, алергічна реакція, синдром сухого ока чи інше захворювання, яке становить ризик для зору.
Чому ігнорування симптомів та самолікування небезпечні
Сльозотеча є одним із факторів, який може свідчити про погіршення стану здоров'я. А такі зміни краще виявляти на ранній стадії, тому найкращим варіантом буде не самолікування, а візит до фахівця.
Так, помутніння кришталика суттєво впливає на гостроту зору. Ситуацію можна виправити за допомогою операції і не страждати від зниження якості життя, незручностей та небезпек на дорозі, якщо ви, наприклад, водій.
З іншого боку, неправильне лікування в разі самостійних призначень чи порад з інтернету лише погіршує симптоми або захворювання, яке й призводить до сльозотечі. Розглянемо випадок з підвищеним внутрішньоочним тиском. Око сльозиться, подразнюється, але через незнання причини ви лікуєте наслідок, а не основне захворювання – глаукому. Вона ж небезпечна тим, що без належної терапії загрожує сліпотою. Зволікання з візитом до лікаря для діагностики й адекватного лікування призводить зрештою до інвалідизації – неспроможності робити ті справи, які хочеться, і мати ту професію, про яку мріяли.
Або інша ситуація. Підозрюючи в себе алергічну реакцію, лікуєте сльозотечу гормональними чи антигістамінними препаратами. При цьому приймаєте їх не дозовано, що призводить до сумних наслідків. Є певний відсоток людей, в яких через гормональні краплі підіймається внутрішньоочний тиск (а це пряма дорога до розвитку глаукоми). Крім того, гормони можуть спровокувати розвиток катаракти. Що матимемо в результаті? Хірургічну патологію та часткову атрофію зорового нерва, що суттєво позначається на зорі. І причина банальна – тривале закапування неправильних крапель.
Буває, що людина лікує глаукому, а в неї сльозотеча через додаткове захворювання – синдром сухого ока. Тож краплі, що мають знижувати внутрішньоочний тиск, просто не діятимуть як треба. Ось чому так важливо регулярно відвідувати офтальмолога, коли вже є патології ока. Фахівець контролюватиме перебіг хронічного захворювання й оцінюватиме загальний стан зорової системи та наявність супутніх проблем.
Методи лікування
Ключ успіху передусім адекватне діагностичне обстеження, щоб зрозуміти й лікувати саме причину, а не діяти навмання.
Так, при синдромі сухого ока застосовують фототерапію IPL, яка ефективна за моторизаційного(«вапорізаціний») типу синдрому та дисфункції мейбомієвих залоз.
При інфекційних захворюваннях, які викликають сльозотечу, потрібно спочатку визначити тип кон'юнктивіту. Що стало причиною – вірус, бактерія чи якісь інші фактори, і з огляду на це таргетно лікувати проблему.
Якщо подразником є алергія, призначається антигістамінна терапія. Відповідно до протоколу лікується катаракта (заміна змутнілого кришталика на штучний), глаукома (краплі, лазерні процедури, оперативні втручання), травми ока.
Головне – вчасно виявити проблему й вилікувати чи провести профілактику на ранній стадії. Це гарантує якісний результат і дає змогу зберегти або повернути якість та гостроту зору.
0.2
5.0