Коли варто лікувати хропіння, а коли можна цього не робити

У ряді випадків хропіння є лише соціальною проблемою, коли цей неприємний звуковий феномен заважає оточуючим, але не несе суттєвої шкоди здоров'ю людини. У такому разі лікар не наполягатиме на лікуванні.

Зовсім інша річ, коли хропіння є симптомом серйозного захворювання — синдрому обструктивного апное сну (СОАС) або хвороби зупинок дихання уві сні. При цьому людина під час сну багаторазово припиняє дихання через змикання м'язів на рівні глотки. Зупинки дихання ведуть до гострого кисневого голодування, грубого порушення структури сну, запуску стресових реакцій організму.

У СОАС виділяють три ступені тяжкості, що відрізняються кількістю зупинок дихання на годину: легка (1–14 зупинок дихання на годину), середня (15–29 зупинок дихання на годину), важка (30 та більше зупинок дихання на годину).

Чим важчий ступінь захворювання, тим пагубніший його вплив на організм. При тяжкому ступені хвороби зупинок дихання уві сні у людини більш ніж у 5 разів підвищується ризик смерті від інфаркту міокарда, інсульту та інших серцево-судинних захворювань. Розвивається виражена денна сонливість, різко зростає ризик дорожньо-транспортних пригод через засинання за кермом.

Тому при виявленні СОАС завжди призначається лікування. Воно може бути різним залежно від виявлених причин патології, ступеня тяжкості хвороби та супутніх серцево-судинних захворювань. Для того, щоб зрозуміти, чи потрібне якесь лікування при хропінні, потрібно провести дослідження нічного сну (полісомнографія, сомнографія, респіраторний або кардіореспіраторний моніторинг). За результатами проведеної діагностики та огляду пацієнта лікар може дати рекомендації про необхідність, вид та обсяг лікування.