Рак сечового міхура є одним із найпоширеніших онкологічних захворювань у літніх людей. Водночас захворюваність серед чоловіків у середньому втричі-вчетверо вища, ніж серед жінок. Рак сечового міхура спочатку має безсимптомний перебіг, і з цієї причини близько чверті випадків хвороби діагностують на запущеній стадії.
Лікарка сімейної медицини Кристина Шевченко розповідає, які причини захворювання, як патологія діагностується і лікується.
Рак сечового міхура: причини та фактори ризику
Рак сечового міхура є одним із найпоширеніших видів раку в літніх людей — у більшості випадків він діагностується після 55-ти років. Діагноз найчастіше чують чоловіки, серед яких захворюваність на рак сечового міхура втричі-вчетверо вища, ніж у жінок.
Примітно, що саме паління є найважливішим фактором ризику розвитку такого виду онкології, на його частку припадає близько 50% випадків хвороби. Водночас ризик збільшується з тривалістю куріння і його інтенсивністю.
Важливо зазначити, що сигарети з низьким вмістом смол не пов'язані з нижчим ризиком розвитку захворювання, водночас ризики, пов'язані з електронними сигаретами, ще не оцінені належним чином. Проте в сечі курців як електронних, так і звичайних сигарет, були виявлені канцерогени .
Другий фактор, який певною мірою впливає на розвиток раку сечового міхура, пов'язаний з нелікованими і постійно рецидивувальними циститами та інфекціями органів малого тазу.
На додаток до вищезазначених причин, які можуть впливати на розвиток захворювання, зазначають і генетичні фактори. Соматичні мутації генів FGFR3, RB1, HRAS, TP53 і TSC1 впливають як на процес канцерогенезу, так і на зростання пухлин сечового міхура. Кожен із цих генів відіграє ключову роль у регуляції циклу клітинного поділу, запобігаючи надмірній і неконтрольованій проліферації.
Як проявляється рак сечового міхура: перші симптоми
Серед ранніх симптомів раку сечового міхура можуть бути рецидивувальна або постійна гематурія (наявність крові в сечі), часте й болісне сечовипускання, болі у спині та попереку. Такі симптоми є безумовною підставою для початку поглибленої діагностики організму та стану здоров'я.
Найчастішим симптомом раку сечового міхура є безболісна гематурія, яка трапляється у 85% хворих. Якщо ж йдеться про інтраепітеліальне поширення пухлини, симптомом захворювання найчастіше є полакіурія — багаторазове сечовипускання в нічний або денний час.
Якщо ми говоримо вже про запущену стадію захворювання, то клінічна картина буде наступною: біль внизу живота і попереку, гематурія, пухлина, що пальпується в надлобковій ділянці, збільшені регіонарні лімфатичні вузли, постійна необхідність відвідувати туалет.
Варто пам'ятати, що рак сечового міхура може розвиватися дуже підступно, часто без специфічних симптомів. Буває й так, що хворобу ототожнюють з іншими, менш небезпечними, неонкологічними патологіями. Час встановлення діагнозу від появи симптомів раку сечового міхура визначає подальше лікування, прогноз і виживання хворого.
Діагностика раку сечового міхура
Детальна діагностика раку сечового міхура повинна ґрунтуватися на гістопатологічному дослідженні зразків, взятих під час цистоскопії. Початковим етапом онкологічної діагностики захворювання є ультразвукове дослідження органів черевної порожнини та малого таза за правильно наповненого сечового міхура. Як підкреслюють фахівці, також рекомендується оцінювати сечоводи і чашково-мискову систему, оскільки злоякісні пухлини сечового міхура часто виникають мультифокально.
Крім того, в діагностиці цієї хвороби використовують візуалізаційні дослідження, як-от комп'ютерна томографія і магнітно-резонансна томографія з контрастуванням.
Як проводиться лікування раку сечового міхура
Лікування раку сечового міхура залежить від клінічної стадії захворювання і гістопатологічної злоякісності пухлини. Зазвичай терапія починається з трансуретральної радикальної резекції злоякісного утворення з подальшою місцевою імунотерапією або хіміотерапією. Однак така процедура можлива, коли рак не виходить за межі м'язової оболонки.
В найбільш запущених випадках сечовий міхур видаляють цілком, проводячи радикальну цистектомію, або застосовують інстиляції БЦЖ — вводять до сечівника спеціальний препарат. Наступний вид впливу на пухлину в разі запущених стадій хвороби — неоад'ювантна хіміотерапія, яку розглядають як багатонадійний варіант лікування, особливо в разі утворень, що глибоко інфільтрують стінку сечового міхура або тканини, що розташовані поруч. Також використовують променеву терапію під час лікування такого раку, але найчастіше тоді, коли пацієнтові не можна виконати цистектомію.
Методи лікування підбираються індивідуально для пацієнта з урахуванням його стану, віку та супутніх захворювань. Нерідко лікування починають із найменш радикальних методів і лише в разі їхньої неефективності переходять до наступних, складніших. Головним критерієм вибору терапії є визначення стадії розвитку пухлини та наявність метастазів у віддалені тканини. Що менша стадія розвитку раку, то кращий прогноз і шанси на повне відновлення функцій сечового міхура.
4.1