У понеділок, 3 липня, світ Катерини та Михайла, батьків 4-річного Юрчика, зруйнувався. З малюком сталася біда – крововилив у головний мозок.
Про це Катерина Сотникова написала у своєму фейсбуці.
"Не було провісників, падінь, ударів головою чи будь-якої іншої причини. На жаль, таке буває, вже нема кого звинувачувати, випадок на мільйон, і він стався саме з моїм сином", – зауважила вбита горем мати.
Фото: фейсбук Катерини Сотникової
Батьки одразу все зрозуміли
Йдеться про внутрішньомозковий крововилив у головний мозок – з усіма наслідками. СКТ (спіральна комп'ютерна томографія) було проведено найближчої години.
"Коли мені оголосили результати, мій шок та жах я не забуду ніколи. Я все зрозуміла… як лікар, але не могла прийняти… як матір. Саме як мати я почала боротися за життя свого єдиного сина, шукати шляхи порятунку, транспортування, вірила та хапалася за всі примарні шанси. За кілька днів моя свідомість почала приймати реальність. А ця сама реальність за роки роботи в реанімації мені дуже близька і зрозуміла. Є неминучість, я знаю, як вона виглядає. Смерть мозку. Це лише справа часу. Що відбувається далі з тілом, точно бачила не раз", – пояснила Катерина.
Але існує альтернатива – зовсім не популярна, не освітлена в нашій країні, для більшості за межею розуміння та сприйняття. Мова йде про трансплантацію, донорство. Звісно, жінка знала, що ці операції проводяться в Україні, але щодо дітей-донорів була не в курсі.
"Мого сина вже не врятувати, я це нарешті усвідомила. І розуміла, що є шанс урятувати когось іншого", – зазначила Катерина.
Попереду був складний шлях
Популяризація донорства в Україні, на жаль, дуже слабка. Юрчик майже одразу опинився у глибокій комі, "без перспектив на життя" з медичної точки зору. Жінка вирішила, що тепер слід відключити почуття. За логікою, має бути база, куди вносяться такі люди, а далі б пішли етапи роботи координаторів у трансплантології. Адже родичі пацієнта – це здебільшого прості люди, яким треба доступно і зрозуміло пояснити результати подій.
"У нашому випадку я сама була ініціатором, попросила допомоги колег у пошуках варіантів, куди можна звернутися. Збоку виглядає божевіллям та дикістю. Але так склалося, що я не лише мати, а ще й лікар. І моє розуміння того, що відбувається, набагато ширше, ніж у людей далеких від медицини", – визнає жінка.
Організаційні моменти та транспортування вирішувалися Рівненською обласною дитячою лікарнею та Інститутом серця у Києві. Батьки подякували кожному, хто брав участь у цих подіях.
"І так ми у Києві, в Інституті серця України. Мій маленький герой витримав дорогу", – захопилася мужністю Юри мама.
Постановка діагнозу "смерть мозку" – це не так швидко і просто, як здається. Тільки після великих обстежень, констатації та вирішення всіх юридичних аспектів дозволено роботу трансплантологів. Попри біль та горе, мати хлопчика розповіла, як усе це відбувалося.
"Нашого синочка проводжав в операційну весь персонал. Крізь свої я бачила їхні сльози", – пригадала медикиня.
Катерина емоційно підкреслила, що вони – Люди та Лікарі з великої літери. Потужна команда фахівців справді робить великі справи.
"Я чекала до глибокої ночі результату операції. Коли мені сказали, що серце б'ється в іншій дитині, я вперше щиро посміхнулася. Серце мого сина б'ється!", – сказала мама.
Пізніше вона дізналася про врятованих хлопчиків з клініки "Охматдит". Катерина щиро радіє, що у цих дітей буде шанс на здорове життя.
"Зранку я побачила Соломію, слухала її серце. Морально я до цього була готова. А ось коли вона відразу прокинулася і покликала маму, я розгубилася. Ось і є та грань "смерть дає життя". Мені полегшало", – зрозуміла мати Юри.
Люди можуть змінити світ на краще
Безумовно, наголошує мама Юри, ця втрата є непоправною. Тоді в понеділок увечері, 3 липня, її світ зруйнувався і вже ніколи не стане колишнім. Але вона вірить і сподівається, що 9 липня відродився світ у трьох діточок.
"А тепер щодо мого "Я", яке постійно звучить у всій цій історії. Ось це "Я" складається з двох половинок: Каті та Михайла, і тільки так! Ми давно стали одним цілим. Мій чоловік це мій захист, стіна та підтримка. Ні разу він не засумнівався в моїх намірах та рішеннях, повністю довіряв моїм медичним знанням та досвіду. І кожна наша дія була разом обдумана та узгоджена. Його сила духу – це моя опора. Він неймовірний чоловік, коханий чоловік та тато. Без його підтримки не було б цих подій, у мене просто не вистачило б сил", – запевнила жінка.
Катерина подякувала усім рідним та близьким за підтримку. Вона побажала усім миру й добра. Катерина переконана: лише ми самі зробимо цей світ кращим!
Нагадаємо, батьки-медики Катерина та Михайло погодилися на забір органів свого померлого сина. Так, після своєї смерті 4-річний хлопчик врятував трьох дітей. Їхні рідні не втомлюються дякувати сім'ї. яка виявила найглибшу жертовність.
tsn.ua
Хочешь узнать больше - читай отзывы
4.0