Все мы… немножко неандертальцы
23 апреля 2016
Гены неандертальцев, наших эволюционных кузенов, просто дрейфовали в пределах человеческого генофонда случайным образом на протяжении тысячелетий. Однако сегодня они остались лишь в соматических клетках.
Уже долгое время известно, что современные люди хранят в своем генетическом коде следы неандертальской ДНК. Новое исследование помогло определить подробности отношений между нашими древними предками.
Многочисленные исследования показали, что гены среднестатистического современного человека содержат от 2,5 до 4 % неандертальской ДНК – это наш «наследие» является результатом селекции между Homo sapiens и неандертальцами, которая активно проходила примерно 50 000 лет назад.
Не все это «наследство» полезно: недавно ученые обнаружили доказательства, подтверждающие вредоносность неандертальских ДНК. Например, один из подобных генов был связан с реакцией отторжения трансплантата. Три из них – незначительные антигены гистосовместимости, которые напоминают HLA-антигены. Несколько генов неандертальцев отличаются от других опасных последовательностей, например, они функционируют как часть иммунной системы в организме человека, защищая его от заболеваний.
Хочешь узнать больше - читай отзывы
← Вернуться на предыдущую страницу
Читайте также:
Вчені виявили квантовий ефект, який потенційно зможе живити мікросхеми прямо з повітря 1 мая 2026
Міжнародна група вчених виявила процес, який може дозволити перетворювати електричні сигнали в придатний для живлення електроніки струм без громіздких компонентів. Автори попереджають, що замінити батареї або електромережу цей ефект поки що не здатний, але з часом зможе живити автономні чіпи та датчики.
"Я не така, я берегинька!": Ірена Карпа підняла тему хейту від жінок і запропонувала піти у дупу 1 мая 2026
45-річна артистка відреагувала на хейтерський коментар щодо своїх грудей та вульгарності. Що вона відповіла
Вчені знайшли перспективні матеріали для електроніки та батарей, просто перериваючи відомі процеси 1 мая 2026
Дослідники з Університету Уоріка та Університету Бірмінгема по-новому поглянули на добре відомі реакції з синтезу тих чи інших матеріалів. Вони припустили, що якщо реакції перервати до отримання відомого результату, то може вийти матеріал з раніше невідомими властивостями, і не виключено, що ці властивості виявляться унікальними та затребуваними промисловістю. Вони не помилилися — це спрацювало.
0.4
5.0