В Україні триває повномасштабна війна.
Наша психіка працює під збільшеним навантаженням і намагається всіляко нас підтримати. Тому спектр норми зараз дуже розширений.
Про це пише uahealth в Instagram.
Я не люблю людей. Це нормально?
За цією фразою може ховатися тисяча причин і подій, які можуть бути нормальними чи ні. Тож рефлексуймо разом.
Ти не любиш людей, чи їхні вчинки?
Якщо людина своїми діями порушує твої кордони, поряд із нею ти не відчуваєш себе комфортно – чи можна любити таку людину, чи хоча б хотіти з нею спілкуватись? Відповідь очевидна. Тому подумай, яких саме людей ти не любиш і як ти почуваєшся поруч із ними.
Я наче і не відчуваю нелюбові, але не хочу спілкуватись із людьми.
Якщо тобі комфортніше вдома з книгою, а не на професійному нетворкінгу – це ок. Тобі може бути комфортно на самоті з книгою, фільмом, зі своїми думками, а зустрічатись буквально з одним-декількома близькими людьми. Це ок і може свідчити про твою інтровертивність.
Але якщо тобі не хочеться ні до людей, ні до книг, ні до будь-чого, що раніше приносило тобі задоволення, і це триває довше ніж 2 тижні – варто поговорити про це зі спеціалістом. Це тривожний сигнал твого стану.
Я люблю тільки своїх близьких. Не хочу бачити всіх інших людей.
А чи треба тобі всі “інші” люди? Якщо тобі комфортно зі своїми і комфортно не взаємодіяти з іншими – вітаємо, все норм.
Але якщо ти не просто не хочеш спілкуватися з іншими, а роздратовуєшся, сваришся, не можеш екологічно взаємодіяти, якщо це необхідно – проговори свій стан із психологом.
Я раніше була душею компанії, а зараз смикаюсь від телефонного дзвінка і не хочу брати трубку.
Головне запитання – чи погіршує це якість твого життя? Якщо так, порадься з психологом. Це може бути симптомом вигорання, початком депресії і ще багатьох неприємних станів.
Але якщо це не впливає на твою роботу, життя, ти не викреслюєш зі свого життя людей буз будь-якої на те причини і не порушуєш їхні кордони, як казав відомий хлопець Боб, don’t worry.
Я не те що б їх не люблю, але іноді хочеться когось вдарити.
Якщо ти відчуваєш агресію тут і зараз.
Перерви контакт з об’єктом агресії, якщо це можливо – приміром, вийди в іншу кімнату. Звичайно, якщо прямо зараз не потрібно жорстко відстоювати кордони, наприклад, коли реально нападають.
Спробуй дихати, концентруючись на диханні. Просто спитай себе «як я зараз дихаю?». І фокусуйся на цьому.
Спробуй підняти голову догори, подивися на небо, у стелю і рахуй до 40.
Класно допомагає стара добра планка. Потрібно стояти прямо до тремтіння в руках.
У спокійному стані, спитай у себе, як особисто тобі підходить зливати агресію – побити палкою кропиву, прокричатись у подушку і тощо. Повір, якщо ти доросла людина, то в тебе напевно є дієві способи справитися з агресією. Досліди це питання і використовуй.
Якщо бажання бити не пропадає – психолог знайде індивідуальний спосіб прожити агресію без порушення законів.
Я хочу, але просто не можу спілкуватись із людьми. Я відчуваю себе погано, ну не можу і все.
Гаряча лінія Національної асоціації психологів України: 0-800-100-102 (дзвінки безплатні), щодня з 10:00-20:00 (є лінії для українців за кордоном, можеш пошукати на сайті асоціації)
Онлайн та очні групи психологічної підтримки для підлітків, батьків, опікунів та освітян «ПОРУЧ» від ЮНІСЕФ
Національна гаряча лінія для дітей та молоді «Ла Страда – Україна» 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного), 116 111 (з мобільного).
tsn.ua
Хочешь узнать больше - читай отзывы
0.4
5.0