Директор Театру Франка Євген Нищук пригадав, як став "голосом Майдану"

Директор Театру імені Івана Франка, заслужений артист України Євген Нищук поділився своїми спогадами про участь у двох українських революціях – Помаранчевій революції 2004 року та Революції Гідності 2013-2014 років, зазначивши, що ці події стали початком його особистої "війни" за Україну. Після цих двох важливих для української державності подій за ним закріпилося звання "голос Майдану".

В інтерв'ю медіа BLIK Євген Нищук розповів, що його залучення до політичного життя почалося зі співпраці з мистецькою агенцією "Арт-Велес" під час передвиборчої кампанії Віктора Ющенка у 2004 році. Оскільки кандидат був позбавлений можливості доносити свою програму через заблоковані телебачення та пресу, було розроблено унікальний формат політично-культурного туру по всій Україні та Криму, де виступали проукраїнські патріотичні гурти та зірки.

"Голос Народу" у 2004-му

Саме в листопаді 2004 року, після усвідомлення можливої фальсифікації виборів, Євген Нищук опинився на сцені.

"Я взяв на себе сміливість спілкуватися з людьми, представником яких і став – без політичної приналежності, людина від культури, я наче як став голосом народу, голосом тих прагнень, які хотіли цих змін та перетворень. Тоді за мною закріпився цей позивний Голос Майдану. Я дійсно був кожен день на сцені, модерував, повідомляв про ті чи інші процеси, які відбувалися, координував", – пригадав він.

Уже наступного дня після заклику йому та іншим активістам вдалося зібрати понад 100 тисяч людей.

Революція Гідності та точка неповернення

За дев'ять років, під час Революції Гідності 2013-2014 років, актор знову повернувся на Майдан.

Порівнюючи два Майдани, Нищук зазначив, що Помаранчева революція мала більшою мірою політичну складову, тоді як Революція Гідності, на превеликий жаль, була "гарячішою, з великою кількістю жертв – Героїв Небесної Сотні".

"Перші жертви 19 січня під час "Вогнехреща" на Грушевського. Далі, на превеликий жаль, постраждалих ставало ще більше і критичною точкою стало спалення Майдану та жахливі розстріли силовиками людей, озброєних дерев’яними щитами. Потім втеча Януковича, похід людей на Межигір'я, Майдан, що тонув у квітах, свічках та сльозах в пам’ять про загиблих Героїв Небесної Сотні", – описав Нищук ту саму точку неповернення.

Євген Нищук підкреслив, що події Революції Гідності яскраво продемонстрували, наскільки тривалою була робота проросійських сил в Україні та наскільки великою була зрада тодішнього істеблішменту, що фактично вело до підготовки широкомасштабного вторгнення.

Військова служба

У перші дні повномасштабного вторгнення Нищук приєднався до ЗСУ, проте у квітні 2024-го його перевели в запас. Відповідаючи на запитання, чи мав намір піти воювати до 2022 року, він заявив: "Моя "війна" почалася ще 20 років тому, на Майданах – Помаранчевій революції 2004-го та Революції Гідності 2013-2014 років. Вони були моїм першим політичним і організаційним досвідом боротьби".

Проте, на той час замість військової служби його шлях проліг через державні та культурні інституції (був двічі міністром культури України). Нищук пишається створенням Українського культурного фонду та Інституту книги, коли розподіл коштів перейшов від чиновників до фахових експертних груп.

Раніше OBOZ.UA писав, що Євген Нищук зізнався, скільки працівників може забронювати та як діятиме, якщо акторам вручать повістку. Він не заперечує, що мобілізації повинні підлягати всі, незалежно від напрямку роботи, але наголошує на необхідності "створити баланс".

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!