Вчені навчилися «транслювати» запахи прямо в мозок зовсім без хімії за допомогою ультразвуку

Група незалежних дослідників розробила цікаву пристрій, здатний штучно викликати запахи за допомогою ультразвуку без використання картриджів з розчинами. Це відкриття представляє особливий інтерес для віртуальної реальності, яка освоїла візуальне та звукове занурення у вигадані світи, залишивши передачу запахів на потім. Тим часом, запахи кімнати будуть заважати справжньому зануренню у VR, і з цим щось доведеться робити.

Джерело зображень: Lev Chizhov

Традиційні спроби імітувати запахи у VR-гарнітурах і кінотеатрах (такі як Smell-O-Vision або пристрої від Feelreal і Vaqso в минулому) провалилися через необхідність у хімічних картриджах і обмеженого набору ароматизуючих засобів. Вони вимагали постійних покупок витратних матеріалів, а також стикалися з обмеженнями з боку регуляторних органів — це приблизно та ж історія, що й з електронними сигаретами. Було б заманливо створити пристрій для прямого впливу на мозок з метою виклику асоціацій із запахами.

Причому аромати — це активація давніх структур мозку, які мають серйозний вплив на реакції та формування пам'яті. Є думка, що VR-гарнітури без імітації запахів — це буквально гроші на вітер. Навіть при ідеальній візуалізації відсутність відповідних запахів і наявність випадкових не забезпечать ефекту повного занурення.

Новий підхід до імітації ароматів радикально відрізняється від звичного: замість хімічного впливу на ніс ультразвуковий сигнал через череп безпосередньо направляється на обонятельну луковицю в мозку. Це перше у світі подібне дослідження, яке поки навіть не проводилося на тваринах. Проект задумали і реалізують четверо фахівців своєї справи: підприємець у сфері нейротехнологій Лев Чижов, учений з Калтеха Альберт Ян-Хуанг, а також два програмісти — Томас Рибейро та Ааюш Гупта.

Пристрій являє собою ультразвуковий випромінювач, розміщений на лобі на м'якій гелеподібній подушці для стабільності та комфорту. Оптимальні параметри підібрані за допомогою МРТ-дослідження голови одного з учасників — це частота 300 кГц для проникнення сигналу через кістку, глибина фокусування близько 39 мм, кути повороту 50–55° і імпульси з 5 циклів з частотою повторення 1200 Гц. Ультразвук фокусується нижче лоба і направляється вниз до обонятельної луковиці. Головною проблемою було подолати порожнини носа, з чим прототип цілком справився.

Під час експериментів учасники відчували різні аромати і запахи при легкому вдиху: свіжий повітря з високим вмістом кисню, запах сміття (як від кількох днів старих фруктових очисток), озоновий аромат (немов поруч з іонізатором повітря) і запах вогнища (горяче дерево). Запахи могли мати чітку локалізацію або проявлятися поступово. По-хорошому такі експерименти треба проводити в рамках медичних досліджень. Але революція може статися і в разі такої фактично гаражної розробки. Прецеденти були.

Хочеш дізнатися більше — читай відгуки