Знайдені на Марсі давні алкани виявилися важко пояснюваними без участі життя

У 2025 році марсохід NASA Curiosity виявив у зразку з давніх глинистих порід кратера Гейл довголанцюгові органічні молекули — алкани з 10–12 атомами вуглецю. Їх сучасна концентрація становить всього 30–50 частин на мільярд (ppb). Проведене вченими NASA дослідження показало, що десятки мільйонів років тому їхня концентрація там була настільки високою, що це важко пояснити без участі живих організмів у їхньому синтезі.

Той самий зразок. Джерело зображення: NASA

На Землі алкани в основному синтезуються живими організмами, будучи фрагментами жирних кислот. Фактично вони виявилися найбільшими органічними молекулами, знайденими на Червоній планеті. Не дивно, що астробіологи надзвичайно зацікавилися цією вдалою знахідкою.

Група вчених NASA під керівництвом Олександра Павлова з Центру космічних польотів імені Годдарда (NASA Goddard Space Flight Center) відтворила в лабораторії умови марсіанського середовища та спробувала з’ясувати швидкість руйнування алканів під впливом радіації на поверхні планети.

Отриманий марсоходом зразок перебував на поверхні планети близько 80 млн років, піддаючись впливу космічної радіації, що призвело до радіолізу та майже повного знищення органіки. Лабораторні експерименти з радіолізу та моделювання показали, що початкова концентрація алканів (або їх попередників — жирних кислот) становила від 120 до 7700 частин на мільйон (ppm), що в тисячі разів більше сучасної.

Автори проаналізували всі відомі абіотичні (небіологічні) джерела органіки на давньому Марсі: доставку метеоритами та міжпланетним пилом, атмосферні фотохімічні процеси, гідротермальні реакції, серпентинітизацію та реакції Фішера-Тропша. Навіть при підсумовуванні всіх цих «мертвих» механізмів їхній сумарний внесок не дозволяє досягти розрахованих високих концентрацій алканів у давнину. Дослідники роблять висновок, що такі кількості довголанцюгових алканів «несумісні» з відомими абіотичними джерелами органічних молекул на давньому Марсі.

Таким чином, гіпотеза біологічного походження (наприклад, ліпіди давніх мікроорганізмів) виявляється найбільш правдоподібною, хоча прямих доказів життя поки немає. Вчені не виключають, що можливі невідомі науці абіотичні шляхи або похибки в моделях радіаційного руйнування органіки. Але ймовірність існування життя на Марсі в минулому велика, і довести це було б вкрай важливо для науки.

Хочеш дізнатися більше — читай відгуки