Самотність впливає на психічне здоров’я, через що у самотніх людей ростуть ризики тривожності та депресії.
Як розпізнати ознаки того, що ваша дитина переживає самотність, та як їй допомогти, пояснює психологиня благодійного фонду “Голоси дітей” Інна Князєва.
Як зрозуміти, що дитині самотньо
Війна загострила багато процесів у країні. У дітей є відчуття загальної небезпеки, вони переживають різний спектр емоцій, нестабільність та розлуку з рідними.
Проживаючи це, дитина може залишитися сам на сам зі своїми відчуттями. Якщо їй нема з ким їх розділити, вона може почуватися самотньою.
Часто діти переживають самотність через розрив з друзями – переїхали ви або друзі, і нові зв’язки ще ні з ким не встигли налагодити.
Завжди потрібно зважати на особливості характеру та віку, темпераменту дитини, порівнювати її з нею ж у певному часовому відрізку.
«Якщо ви помітили, що дитина припинила спілкуватися з вами чи друзями, постійно замкнута та відсторонена, хоча раніше такою не була, звертайте увагу. Можливо, вона відчуває самотність. Цей стан переживається як емоційна ізольованість, нестача уваги», – пояснює психологиня.
Дитині важливо мати простір, у якому вона зможе розділити свої відчуття і проблеми. Часто в її молодшому віці батьки це помічають та можуть допомогти, а в підлітковому віці трішки складніше.
Підлітки можуть так поводитися через особливості розвитку. Вони менше хотітимуть спілкуватися з батьками, більше переживатимуть щось у собі. Та якщо мають друзів, більше часу проводять з ними, ви знаєте, що вони разом ходять гуляти, залипають у переписках – це ОК.
Тоді слід зважати, якщо дитина постійно сумна, розчарована; припинила займатися улюбленим хобі чи втратила інтерес до того, чим захоплювалась, відмовляється від усього, є самопошкоджувальна поведінка (як спосіб перенести емоційний біль у фізичний).
Для задоволення потреб у дружньому спілкуванні та близькості в сина чи доньки має бути хоча б один друг: «Не потрібно, щоб дитина близько дружила з усім класом, але одного друга може бути достатньо».
Чому дитина може почуватися самотньо
Відчуття самотності чи подібних станів може трапитися, якщо дитина не має ресурсу, пережила стрес, тому ізолюється і почуває себе одиноко. Або адаптується до чогось нового: місця проживання, нової школи, переходу до школи з садка тощо.
Така адаптація може тривати до пів року, тому часом дитині просто треба дати час звикнути і знайти своє оточення.
Самотність може свідчити також про незадоволені потреби – тобто є щось, чого дитині бракує: прийняття, підтримки, обіймів, контакту з близькими.
«У всіх є потреба в близькості, спілкуванні, приналежності. Важливо з'ясувати, які зараз у дитини потреби, адже вона може бути в сім'ї, ходити вечеряти, бути присутньою, але відчувати себе самотньою, – каже Князєва. – Тоді їй не вистачає включеності, емоційної близькості».
Як можна подолати / зменшити самотність у дитини
Коли в школі не вдається завести друзів, у нагоді можуть стати позашкільні активності: «Необов'язково в школі мати тісну дружбу. Тоді важливо за межами школи ходити на танці чи інший гурток, щоб було хобі. Або з садочка можна підтримувати дружбу з кимось».
Якщо організовувати для дитини такий простір, ймовірно, вона знайде друзів за інтересами. Якщо ж дитина нікуди не виходить, де знайти друзів? Важливо ставити питання, проговорювати це.
«Спочатку батьки ухвалюють рішення за дітей молодшого віку – ходити на танці, карате, мистецтво тощо, – розповідає психологиня. – Вони приходять, щось разом роблять, спілкуються, а потім вже самі тусовку собі організовують. Заохочую батьків віддавати дітей на різні творчі заходи, групи психологічної підтримки – знайти щось, що буде їм до вподоби. Так виховується життєстійкість та адаптивність до різних умов. Якщо дитина залучена до активностей, швидше за все, вона, якщо і відчує самотність, то зможе швидко вийти з цього стану».
Якщо дитина постійно в онлайні і нікуди не виходить, то стає ізольованою.
Їй важливо розказати, що відчувати часом самотність – це нормально. Нині війна, немає часом світла для можливості підтримати спілкування онлайн. Але ми можемо щось робити разом, Варто створювати для дитини умови, в яких вона вчилася б долати самотність:
Батькам слід пробудовувати емоційну близькість з дітьми, наприклад:
Часом може відбуватися підміна понять, пояснює Князєва. Коли, турбуючись про базові потреби дітей, батьки думають, що емоційно близькі з ними. Але це не так.
Емоційна близькість у родині часто втрачається через те, що батьки і діти втомлюються через шалений темп життя, рутину, навчання, тривоги.
«Ми забуваємо і стаємо формально присутніми: прийшли з роботи, перекинулись кількома фразами, поїли – і в телефони всі по своїх куточках», – додає Інна Князєва. І говорить, якби кожен з батьків хоча б 10 хв якісного часу приділяв дитині для підтримки близькості, емоційного зв'язку, це вже був би позитивний вплив на стан сина чи доньки.
Адже якщо дитина знатиме, що може звернутися за емоційною близькістю до батьків, то не буде самотньою. Вона знатиме, що у разі потреби – через конфлікт у садку чи школі, наприклад, може звернутися до батьків. Знатиме, що її вислухають і будуть поруч.
Якщо умови дозволяють, можна завести домашню тварину. Є дослідження про те, що люди, які мають домашніх тварин, на 50% менше хворіють на серцеві захворювання і не мають відчуття самотності: «Собачка чи котик, чи інша тварина завжди буде другом і приводом для знайомства з іншими дітьми».
Аби профілактувати відчуття самотності в дитини, батькам варто подбати і про свій стан.
Через рутинні обов’язки важко залишаться завжди емоційно включеними. Щоб віддавати щось, треба бути наповненими чимось.
Важливо шукати баланс між роботою та відпочинком, і мати хоча б трішки часу для себе – сходити на масаж, побути наодинці з собою тощо. «Лише у відновленому ресурсі можна бути емоційно близькими зі своєю дитиною», – додає Князєва.
Вона радить не робити надзусиль, лише аби проявити дитині емоційну близькість, і давати собі час на відновлення: «Не потрібно приходити з роботи і у втомі намагатися спілкуватися через силу. Часом треба чесно пояснити про втому і запропонувати просто разом полежати і відпочити».
Проте, якщо батьки відчувають брак ресурсу, варто звернутися за допомогою до фахівця. Також часто, пояснює психологиня, самотність приєднується до тривоги та інших станів, які неспеціалісту важко розрізнити.
Тоді не треба боятися звернутися за допомогою до фахівців: «Часом ідеться не лише про самотність, а певні об'єднані відчуття, депресивні стани. Тож якщо є декілька тривожних ознак, наприклад, симптоми депресії, розладу харчової поведінки, поганий сон, і які тривають певний період часу – варто звертатися за допомогою».
tsn.ua
Хочешь узнать больше - читай отзывы
0.3
