Українська бізнесвумен Тетяна Савіцька: «Сьогодні я вже не боюся втратити людину настільки, щоб заради неї втрачати себе»

За її блогом в Instagram стежать понад 228 тисяч підписників, а засновану нею премію Blogger Awards UA називають «українським Met Gala». Сьогодні Тетяна Савіцька — успішна бізнесвумен і власниця агенції Influence Company. Та за цією глянцевою картинкою стоїть дівчинка з маленького селища Миропіль на Житомирщині, яка у 15 років поїхала підкорювати Київ, а у 21 — стала мамою і перетворила декретний блог на власну справу. В інтерв’ю «Каравану історій» Тетяна відверто розповіла про втрату брата на війні, розлучення після 10 років шлюбу, почуття провини перед донькою та право сильної жінки на слабкість.

Про старт у 15 років та гонитву за успіхом

— Тетяно, якби ви могли повернутися до себе 15-річної, яка тільки-но поїхала з дому в самостійне життя, що б ви їй сказали?

— Ой, я б її спочатку міцно обійняла — вона навіть не уявляє, скільки всього попереду! І дозволила б робити всі свої помилки, бо саме вони сформували мене нинішню. Але головне, що я б їй сказала:

А ще попросила б не витрачати стільки сил, щоб усім навколо довести, яка вона розумна й гарна, і частіше радіти моменту. Бо в гонитві за цілями я іноді забувала насолоджуватися тим, про що колись так сильно мріяла.

— Звичка все контролювати допомогла вам побудувати бізнес. А коли ви зрозуміли, що від неї теж треба відпочивати?

— Коли усвідомила, що навіть під час відпочинку в голові крутяться задачі, гроші й плани. Нещодавно я вперше поїхала сама на ретрит у гори до незнайомих людей — просто щоб побути наодинці з собою. І там зробила головне відкриття: виявляється, я не завжди хочу бути тією Танею, яка все вирішує, усіх рятує і постійно кудись біжить. Зараз я вчуся жити без нескінченних перегонів за наступним досягненням. І, чесно кажучи, це для мене складніше, ніж побудувати бізнес.

Про інший бік Instagram і щастя без цінника

— Якою вас бачать підписники, а якою ви є за зачиненими дверима, коли телефон лежить екраном донизу?

— В Instagram мене бачать енергійною, впевненою жінкою, яка все встигає. А вдома я набагато ніжніша, вразливіша й часом боязка. Я теж можу розгубитися, поплакати і не знати, як вчинити. Хоча остаточні рішення завжди приймаю сама, іноді найбільше хочеться, щоб хтось просто обійняв і сказав: «Тань, я поруч, ми розберемося».

У побуті я дуже проста: можу як дитина радіти букету квітів чи знайденому грибочку, увімкнути вдома музику на повну і танцювати. Сьогодні я можу бути на масштабній події у вечірній сукні, а завтра цілий день ходити в піжамі й нічого не знімати в сторіз. Я люблю свій блог, але дуже не хочу одного дня зрозуміти, що так захопилася показувати життя, що забула його проживати.

Про втрату на війні, розлучення після 10 років шлюбу та чоловіків

— Які події змусили вас переглянути все, що ви будували роками?

— Найбільше мене змінила війна, на якій я втратила найріднішу людину — брата. Після цього почалися панічні атаки, злість і посттравматичні стани, з якими я борюся й досі. У такий момент розумієш, що всі твої плани й гроші миттєво втрачають значення, бо найцінніше — це саме життя і люди поруч.

Другим переосмисленням стало розлучення. Ми з колишнім чоловіком були разом зі школи, фактично виросли поруч і прожили у шлюбі 10 років. Але згодом зрозуміли, що стали зовсім різними людьми з різними поглядами на майбутнє. Я за натурою боєць і звикла боротися до останнього, але іноді ми роками тримаємося за стосунки лише тому, що вже вклали в них надто багато себе.

— Чого ви більше ніколи не терпітимете у стосунках і якого чоловіка бачите поруч із собою?

— Точно не терпітиму неповагу, байдужість, брехню і ситуації, коли доводиться випрошувати увагу. Раніше я могла промовчати чи поступитися собою, а тепер живу за правилом: «Нам даний рот для діалогу». Можна дуже сильно кохати людину і все одно обрати піти, якщо поруч із нею ти почуваєшся самотньою. Сьогодні я вже не боюся втратити людину настільки, щоб заради неї втрачати себе.

При цьому я не люблю стереотипу, що поруч із сильною жінкою має бути «ще сильніший» чоловік. Ми що, на змаганнях? Так, я можу сама себе забезпечити, але не хочу все життя тягнути все на собі. Мені подобаються амбітні чоловіки, які тримають слово, беруть відповідальність і яким не треба самостверджуватися за рахунок жінки. Поруч із коханим я хочу розслабитися, бути ніжною, трохи вередливою і щиро ним пишатися.

Про доньку Соломію та міф про «ідеальний баланс»

— Ви стали мамою у 21 рік. Чого найголовнішого хочете навчити доньку і як поєднуєте материнство з великим бізнесом?

— Я дуже хотіла дитину і жодної миті не пошкодувала, що народила у 21. Ми з Соломією фактично дорослішали разом, і саме вона дала мені шалену мотивацію рухатися вперед. Зараз я навіть знайшла для неї курси фінансової грамотності — дуже хочу, щоб донька з дитинства розуміла цінність грошей і в майбутньому ніколи не шукала в чоловікові фінансового порятунку. Щоб вона обирала людину по любові, а не через страх не впоратися самій.

А щодо балансу між бізнесом і материнством — я не розповідатиму красиву казку, бо балансу в мене немає. Це моя найболючіша тема. Через постійні проєкти й поїздки я іноді розумію, що пропускаю дитинство власної дитини, і відчуваю величезну провину. Можна мати чудовий дохід і при цьому страшенно сумувати за простим вільним вечором удома. Тому зараз моя найбільша ціль — навчитися бути більше присутньою в її житті. Бо бізнес можна розвивати все життя, а маленькою моя Соломія буде лише один раз.

karavan.ua

Хочеш дізнатися більше — читай відгуки